Виставку “Українська Друга світова” відкрили у Львові

У Львові, місті, яке одне з перших в Україні ще у 1939 році потрапило у вир світового протистояння — до 70-річчя завершення Другої світової війни Інститут національної пам’яті представив український вимір тієї війни.

Виставку "Українська Друга світова" експонують 10—13 вересня на площі Ринок. На 24 стендах представили унікальні фото і факти, що розкривають участь понад 6 мільйонів українців у боротьбі на всіх фронтах війни від Атлантики до Тихого океану.

Вуличну експозицію відкрили за участі Голови Інституту національної пам’яті, одного з авторів виставки Володимира В’ятровича та міського голови Львова Андрія Садового, директора Національного музею-мемоіралу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, авторів виставки істориків Сергія Громенка, Максима Майорова, Василя Павлова (Український інститут національної пам’яті), Ігоря Бігуна (Центр досліджень визвольного руху), Лариси Зарічняк.

Володимир В'ятрович і Андрій Садовий. Фото: LUFA 

Друга світова війна – найбільший збройний конфлікт в історії людства. Бойовими діями були охоплені Європа і Східна Азія, Африка і Близький Схід, Атлантика і Тихий океан. Вона почалася 1 вересня 1939 р. з нападу нацистської Німеччини на Польщу.

Проти Німеччини виступили Велика Британія та Франція. СРСР атакував Польщу спільно з Німеччиною, а після початку 22 червня 1941 р. німецько-радянської війни опинився у лавах Союзників. 7 грудня 1941 р. Японія почала агресію на Тихому океані.

Поступово до Об’єднаних Націй приєдналися більшість держав світу, у тому числі США і Китай.

 

8 травня 1945 р. капітулювала Німеччина, а 2 вересня 1945 р. війна завершилася капітуляцією Японії. Символічно, що саме українець — генерал Кузьма Дерев’янко поставив підпис від імені СРСР на фінальному документі війни .

"Але якщо стежити російськими мас-медіа, складається враження, що Друга світова війна ніколи не закінчувалася. Що страшна загроза фашизму досі висить над світом, тільки її епіцентр перемістився з Берліна до Києва.

Мова російської пропаганди переповнена словами, запозиченими із термінології пропаганди Другої світової війни: фашисти — ті, хто біля влади в Києві, карателі - українська армія, пособники — ті, хто підтримують українську владу.

Ці слова апелюють до міфів, які досі лишаються в свідомості багатьох. На жаль, ця стара радянська пропаганда продовжує діяти і багато людей не тільки в Росії, але й в Україні їй вірять. Саме на ці стереотипи опирається Путін, проводячи агресію проти України.

Тому доки в свідомості українців існуватимуть міфи, зокрема пов"язані з Другою світовою, до тих пір ними будуть маніпулювати і нас розколювати. Щоб спростовувати ці небезпечні міфи, Українським інститутом національної пам"яті підготовано цю виставку",  сказав голова УІНП Володимир В'ятрович.

 Виставку можна оглянути просто неба біля Ратуші. Фото: LUFA  

Міський голова Львова Андрій Садовий на відкритті подякував за можливість пропустити через себе, що таке війна.

"Дай Бог, це дасть нам розум діяти таким чином, щоб на нашій землі війни не було, щоб біда, яка сьогодні є на сході нашої держави, зробила нас сильнішими і ми перемогли. Щоб ми цю гідру вигнали з нашої землі",  сказав мер Львова.

Виставку можна оглянути щодня до 13 вересня 2015 р.

Частина авторського колективу виставки. Фото: LUFA  

Виставка "Українська друга світова війна" підготовлена Українським інститутом національної пам’яті у партнерстві з Центром досліджень визвольного руху.

Авторський колектив: Ігор Бігун, Сергій Бутко, Володимир В’ятрович, Сергій Громенко, Лариса Зарічняк, Максим Майоров, Василь Павлов, Вікторія Яременко.

Дизайн: Ольга Сало. Мапи: Дмитро Вортман.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.