На Львівщині урочисто перепоховали 56 воїнів УПА

У суботу, 22 серпня, на території Меморіального комплексу загиблим воїнам ОУН-УПА у м. Сколе, що на Львівщині, перепоховали останки 56 вояків УПА, загиблих у 1945-1946 рр.

Братську могилу, одну з найбільших, що були виявлені за часи незалежності, знайшли місцеві мешканці в урочищі Альтана ще в травні 2015 р. Загиблих упівців радянські чекісти закопали прямо посеред лісу. Завдяки знайденим хрестикам, монетам, ґудзикам і тризубам вдалося індентифікувати останки.

Як повідомляє "Львівська газета", урочисте перезахоронення відбулося  за участі голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки, голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, секретаря Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій при Кабміні України Святослава Шеремети.

Крім того, присутні місцеві урядовці, а також голова Крайового братства вояків ОУН-УПА Олесь Гуменюк, ветерани УПА та рідні похованих вояків на Альтані, і ветерани сучасної війни України з Росією. 

"З важким серцем кожен із нас сьогодні йшов за трунами українських героїв. І, напевно, цим упівцям тоді здавалося, що їхня жертва стане останньою у боротьбі за Незалежну Україну. Але пройшло чимало часу і нам знову потрібно відстоювати нашу державу.

Сьогодні вшановуємо пам'ять тих, хто загинув за Україну 70 років тому, але наші думки також із хлопцями, які зараз захищають Україну на Сході, – сказав Олег Синютка. –  Тому громада повинна зібрати всю свою силу, міць та допомогти Україні в ім'я тих, хто загинув та заради тих, хто живий.

Зараз від кожного з нас залежить те, чи  ми зможемо відстояти у цій війні самостійну та соборну державу для себе і своїх дітей та заради наших батьків та дідів".

"Для того, щоб перемогти у війні, українцям також потрібна національна пам'ять. Ця пам'ять робить нас сильнішими, вона є запорукою нашої перемоги", – наголосив Володимир В’ятрович.

Перепоховали борців за незалежність із віськовими почестями та з дотриманням християнської традиції. Заупокійну  панахиду та чин перепоховання  відслужив  владика Григорій (Комар) – єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Звертаючись до присутніх Преосвященний владика наголосив:

"Сьогодні вони дочекалися нашої пам’яті, нашої молитви і нашого вшанування. На жаль, ми не знаємо їхніх імен, не знаємо їхніх життєвих історій, але нам сьогодні відомий їхній подвиг і їхня жертва. 

Адже вони поклали на вівтар незалежності найбільший дар – своє життя. І тим самим вони дали нам приклад, свідчення того, якою цінною здобувається незалежність і воля народу.

Вони дали нам приклад, що за цю незалежність і волю потрібно змагатися, її треба відстоювати" - передає сайт Сколівської РДА.

На завершення обряду пам'ять загиблих вшановано хвилиною мовчання.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.