АНОНС: Дискусія "Друга світова війна: глобальний вимір – український погляд"

9 жовтня 2015 року у Києві відбудеться подіумна дискусія, яка присвячена українському виміру Другої світової війни. Наразі збігають терміни зголошень до участі.

Учасниками пропонується обговорити нові підходи до визначення та розв’язання найбільш складних питань, пов’язаних із дослідженням історії та формуванням пам’яті в Україні про Другу світову війну:

– складові війни: бойові дії, економіка, ідеологія, гуманітарні проблеми – проблема пріоритетів історії та пам’яті;

– Світова війна та війна в Україні – проблема співвідношення;

– початок німецько-радянської війни – хто до чого готувався;

– українці по різні боки фронтів – причини та наслідки;

– бойові дії – стратегічне мистецтво та ціна життя;

– окупаційні режими: радянський, нацистський, румунський – ідеології, стратегії, практики;

– національні рухи бездержавних націй: українські, польські, кримськотатарські – ідеології і тактики;

– геноциди, депортації та переслідування за етнічною ознакою – ідеології, методи, виконавці, відповідальність;

‒ війна у світлі жіночої історії;

– духовний опір в часи тотальної дегуманізації – зміст і ґрунт;

– людина в тоталітарному світі: злочинець і жертва, колаборант і герой, гвинтик і особистість – випадковість долі та право судити;

– Ялтинська конференція та Нюрнберзький процес – право справедливості чи право сили;

– загальні моделі пам’яті: радянська та націоналістична – проблеми конструювання та подолання;

– моделі пам’яті загальні та групові: етнічні, гендерні, регіональні – проблеми узгодження та примирення.

Термін подачі заявок з тезами до 1 вересня 2015 року.

Заявки з тезами організатори просять надсилати на адресу: ukr2ww@ukr.net

Обов’язково треба вказувати тему листа "Подіумна дискусія".

Контактні телефони: +38 044 278 60 97, +38 097 452 45 21

З вимогами до виступів можна ознайомитися на офіційних сайтах Інституту історії України НАНУ та Українського інституту національної пам’яті.

Організаторами дискусії є Інститут історії України НАНУ, Український інститут національної пам’яті, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Громадський комітет для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.