АНОНС: Журналістів запрошують погортати новознайдені документи підпілля ОУН, що пролежали в землі 65 років

Близько три сотні документів референтури Служби безпеки ОУН Сокальської округи, які пролежали закопаними в землі з 1950 року, зараз на реставрації в Архіві Центру досліджень визвольного руху. Серед них — персональні справи 70 підпільників ОУН, описи загибелі 15 повстанців, протоколи допитів затриманих радянськими органами українців і т.п. Журналістів запрошують ознайомитись з унікальною знахідкою.

Архів знайшли наприкінці травня цього року на Жовківщині (Львівська обл.) і того ж дня передали до Архіву Центру досліджень визвольного руху. Як розповів народний депутат Володимир Парасюк, про цю схованку розказав його дядько, який знав це від свого батька. 

Загалом це близько 300 документів, які займають понад тисячу аркушів. Переважна їх більшість датована 1949-1950 рр., але є більші ранні — за 1945-1948 рр.

"Вірогідно, що у 1950 р. цей архів і був закопаний, на той час підпілля ОУН у Сокальській окрузі, зокрема і СБ, провадили ще досить активну діяльність, — розповів керівник Архіву ЦДВР Андрій Усач. — Хоча документи були промоклі і пролежали в землі близько 65 років, всі вони майже ідеально збереглися, не втрачено жодного документу".

 Серед знайдених документів є комплекс персональних справ 70 підпільників ОУН, зокрема їхні автобіографії. Одна з найцікавіших — біографія Софії Лагодич (псевдонім "Ліда"), підпільниці, яка була арештована у 1953 році і перебувала на допитах у тюрмі на вул. Лонцького.

Як розповів Андрій Усач , під час допитів "Ліда" не сказала нічого ні про себе, ні про нікого з побратимів, тому до цього історики нічого про неї не знали. На всі питання слідчих казала, що "дала клятву перед Богом і нічого сказати в зв'язку із цим не може". Була запроторена на примусове лікування в психіатричну лікарню.

Софія Лагодич ("Ліда"). Архів управління СБУ у Львівській обл. 

На презентації 10 липня, окрім біографії підпільниці "Ліди", яку вона написала під час перебування в підпіллі ОУН, будуть представлені її архівно-кримінальна та контрольно-наглядова справи, які надав Архів управління СБУ у Львівській області, а також торбина та папери, із якими "Ліда" була затримана, в тому числі з численними творами, які вона писала у підпіллі.

 Окрім того історики ознайомлять журналістів з автобіографією та архіво-кримінальною справою ще однієї підпільниці, яка відсиділа у радянських таборах і яка досі жива, — Олена Андрущак (псевдонім "Орися").

 Олена Андрущак - "Орися". З приватного архіву Олени Андрущак

 "Така кількість біографій підпільників дасть нам змогу досить детально прослідкувати життя конкретних людей, що спонукало їх долучитися до націоналістичного руху, в деяких випадках і арешти органами радянської держбезпеки та те, як вдалося звільнитися.

Всі автобіографії підписані лише псевдо, тому зараз триває робота по їх ідентифікації, пошуку додаткової інформації про цих підпільників та встановлення їхньої подальшої долі", — розповів Андрій Усач.

Цікаву інформацію не лише для дослідників, але й родичів, можуть становити протоколи-зголошення в справах загибелі учасників УПА та підпілля ОУН. Всього у знайденому архіві міститься 8 таких документів, у яких описана загибель 15 осіб.

Також у архіві є передруки трофейних радянських документів, частина з яких була вилучена підпільниками у вбитих чи поранених радянських функціонерів. Примітно, що деякі були здобуті цивільним населенням і згодом передані підпіллю ОУН. Серед цих документів протоколи допитів заарештованих радянською держбезпекою осіб, підписки про співпрацю, доноси тощо.

 

Зараз на архів ще чекає реставрація, а далі його детальніше опрацюють історики, опишуть, оцифрують та викладуть у вільному доступі в інтернеті на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua.

Учасники заходу:

  • Руслан Забілий — директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького";
  • Андрій Усач — керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху;
  • Марта Гавришко — наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху.

10 липня, п'ятниця

Час: 15:00

Місце: Національний музей-меморіал "Тюрма на Лонцького", м. Львів, вул. С. Бандери, 1 (вхід з вул. Брюллова, другий поверх).

Захід відбудеться за підтримки Архіву управління Служби безпеки України у Львівській області.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.