Вшанування пам'яті Сюргюн. Розклад урочистостей у Києві

У столиці протягом п'яти днів вшановуватимуть пам'ять жертв Сюргюн - вигнання киримли з своєї землі.

Про це повідомив Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу.

Цьогоріч в Україні відзначать 71-у річницю примусового виселення кримськотатарського народу з Криму та вшанують пам’ять жертв Сюргюн - масової депортації киримли з Криму. 

14 травня о 12:00 проведуть спецпогашення нових поштових марок, присвячених історії кримськотатарського народу. Серія складається із 4-ох видів: "Кримськотатарський воїн", "Дюрбе перших кримських ханів", "Танець Хайтарма", "Майстер-мідник". Кожну Укрпошта випустила накладом у 130 тис. примірників.

Місце: перед входом до Головпоштампту на Майдані Незалежності.

15 травня о 18:00 відкриють виставку-інсталяцію "Зинджир: ланки пам'яті. День скорботи і вшанування пам'яті жертв геноциду (депортації) кримськотатарського народу". Велику залу музею Гончара оформили, як кімнату в кримськотатарському будинку до депортації. На виставці також покажуть автентичні костюми, предмети побуту, картини.

Місце: Український центр народної культури "Музей Івана Гончара", вул. Лаврська, 19.

17 травня о 12:00 відкриють виставку "Hatira albomi" ("Альбом спогадів"), приурочену до річниці депортації кримськотатарського народу. На ній експонуватимуть фотографії сімейних архівів.

Місце: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2.

17 травня о 20:00 проведуть акцію-реквієм "Запали вогник у своєму серці". Свічками викладатимуть півострів Крим із цифрою 71, контури кримськотатарського національного символу "Тамга" і напис "No genocide". Місце: Майдан Незалежності.

18 травня о 16:00 відбудеться "вечір-реквієм", у якому візьмуть участь керівники держави, члени Меджлісу кримськотатарського народу, народні депутати України, представники громадськості.

Місце: Національна опера України, вул. Володимирська, 50.

18 травня о 19:00 розпочнеться Всеукраїнський жалобний мітинг у пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу з виступами керівництва та членів Меджлісу, представників політичних партій та громадських організацій, народних депутатів України. Місце: Майдан Незалежності.

В окупованому Росією Криму міська влада Сімферополя заборонила кримським татарам проводити традиційний жалобний мітинг 18 травня в центрі міста.

18 травня 1944 року в Криму розпочалась депортація кримських татар. Увесь народ радянська влада звинуватила у співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. 194 тисячі киримли кілька тижнів везли у товарняках до Середньої Азії. Дорогою і протягом першого року перебування у вигнанні загинуло понад 30 тисяч людей.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.