АНОНС: 8 квітня в Києві історики говоритимуть про українських в’язнів нацистських концтаборів

Український інститут національної пам’яті запрошує на подіумну дискусію «Українські в’язні нацистських концтаборів: історія і пам’ять», присвячену Міжнародному дню визволення нацистських концтаборів.

У дискусії йтиметься про систему концтаборів нацистської Німеччини та українських в’язнів. Науковці, зокрема, підніматимуть питання про те, скільки було українців в нацистських концентраційних таборах, і що ми про них знаємо, а також обговорять практики та перспективи вшанування пам’яті українських в’язнів.

Доповідачі: Марина Дубик, к.і.н., старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ; Тетяна Пастушенко, к.і.н., старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ; Вікторія Яременко, к.і.н., співробітник Українського інституту національної пам’яті.

Модератор: Віталій Нахманович, провідний науковий співробітник Музею історії м. Києва.

В рамках дискусії буде презентовано книжку австрійського історика Матіаса Кальтенбрунера, докторанта колегіуму "Галичина" при Віденському університеті, "Втеча з "блоку смерті" Масове повстання радянських офіцерів у 20-му блоці концтабору Маутгаузен та "полювання на зайців у Мюльфіртлері". Передумови, наслідки, переосмислення".

Організатори: Український інститут національної пам’яті, Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років", Інститут історії України НАН України.

8 квітня 2015 р. 12.00

Адреса: Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років",  м. Київ, вул. Лаврська, 24, експозиційний зал № 7.

Вхід вільний.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.