АНОНС: Як досвід Німеччини, Чехії та Польщі допоможе Україні вийти з совка

На круглому столі «Від диктатури до свободи: механіка змін» експерти з Німеччини, Польщі та Чехії поділяться досвідом, які закони та інституції сприяють посткомуністичній трансформації держави.

Країни Центрально-Східної Європи розпочали процес посткомуністичної трансформації ще на початку 90-х рр. Вони прийняли спеціальне  законодавство та створили державні установи, що займались опрацюванням тоталітарного минулого. Практика німецького, чеського та польського посткомуністичного переходу є важливою для України, оскільки вона тільки починає повноцінний процес декомунізації.

 

Участь у заході візьмуть:

Хільдігунд Нойберт, уповноважена федеральної землі Тюрингія з опрацювання матеріалів "Штазі" (колишнього міністерства державної безпеки Німецької демократичної республіки);

Павел Жачек, перший директор Інституту дослідження тоталітарних режимів (Чехія);

Радослав Петерман, заступник директора Люстраційного бюро Польського Інституту національної пам’яті;

Володимир В’ятрович, голова Українського Інституту національної пам’яті;

Габріеле Бауманн, керівниця Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні;

Андрій Когут, в.о. директора Центру досліджень визвольного руху.

Робочі мови: українська, німецька, польська, чеська (передбачено синхронний переклад).

31 березня, вівторок, 9:30

АдресаКиївський національний університет ім. Т. Шевченка, зал Вченої ради, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

ОрганізаториФонд Конрада Аденауера в УкраїніЦентр досліджень визвольного рухуУкраїнський Інститут національної пам’ятіКиївський національний університет ім. Т. Шевченка.

Для участі в заході бажана попередня реєстрація.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.