Усі випуски довоєнного журналу Пласту відтепер доступні в Інтернеті

Усі 60 випусків журналу «Вогні» 1931-1939 років, який видавала заборонена тоді організація української молоді «Пласт», опубліковані в Електронному архіві визвольного руху.

Центр досліджень визвольного руху — неурядова наукова організація — зробив доступними он-лайн повну колекцію передвоєнного молодіжного пластового часопису. В той час "Пласт" польська влада заборонила.

Причиною репресій був страх перед відновленням активної боротьби за незалежність, а спортивні та юнацькі товариства на зразок "Пласту" могли стати основою і резервом для майбутніх українських збройних сил.

Місією журналу "Вогні" була підтримка таємних пластових гуртків та самовиховання української молоді. Як зазначалось під назвою видання — це був "ідеологічний журнал нового покоління". Сам "Пласт" був осередком виховання молоді у дусі підготовки до майбутньої боротьби та збереження національної ідентичності.

Певний період часу це був єдиний журнал української молоді в світі. Саме тут вперше почав публікуватись відомий український поет Богдан-Ігор Антонич.

 

Як розповів упорядник колекції, пластун Юрій Юзич, у виданні публікували інтелектуальні та історичні статті, поезію та оповідання, дискусійні статті щодо практики і методів організації виховання молоді.

Редагували його Євген-Юлій Пеленський, Василь Кархут, Осип Рудакевич, Роман Олесницький та Богдан Кивелюк. 

"Редактори періодично дискутували щодо цілей та методів виховання української молоді як з націоналістичним середовищем ОУН, так і з церковними молодіжними організаціями, які підтримувались Українською греко-католицької церкви. Цікаво, що всі три середовища розвивали вчорашні вихованці Пласту, яких часто поєднували міцні родинні чи дружні зв’язки", — розповідає Юзич.

Читачами журналу "Вогні" були члени таємних пластових гуртків і куренів, а також шкільна і студентська українська молодь.

Колекція сканованих копій журналу доступна за посиланням.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху є спільним проектом Центру досліджень визвольного рухуЛьвівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 20528 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.