Листи Головного командира УПА відтепер можна читати онлайн

65 років тому, 5 березня, у бою з чекістами загинув головний командир УПА Роман Шухевич. Віднині в Електронному архіві визвольного руху можна прочитати його листування з іншими командирами УПА.

Центр досліджень визвольного руху спільно із Архівом СБУ оприлюднили колекцію документів генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича та його сім’ї, зокрема — листи до старшин (офіцерів) УПА та провідників ОУН, кримінальна справа на батька Осипа Шухевича, сімейне листування дітей та дружини.

 Роман Шухевич

Доля сім'ї командира теж була непростою. В колекції — лист його дітей Юрія та Марії до мами, Наталки Шухевич. Володимир Бірчак розповідає: 

"У листі Юрко пише про свій побут, по-дитячому тішиться тим, що скоро будуть новорічні свята і, що вони будуть мати ялинку та подарунки. І водночас вже цілком по-дорослому запевняє матір, що піклується про сестру Марічку та слідкує за її навчанням".

"В колекції зокрема переписка між Шухевичом та його наступником на посаді Головного командира УПА Василем Куком. Заслуговує уваги і лист командира до "Карпа", шефа СБ ОУН Миколи Арсенича.

Також із листів можна довідатись, що, крім загальновідомих, Шухевич користувався псевдами "Мамай", або "171"", — каже історик, заступник директора Архіву СБУ Володимир Бірчак.

Також цікавим для дослідників є архівна кримінальна справа за 1923 рік на батька Романа Шухевича – Осипа, яка знаходиться на зберіганні в Державному архіві Тернопільської області.

Днями Центр досліджень визвольного руху спільно з видавництвом "КСД" опублікував науково-популярну біографію Головного командира УПА авторства історика Олесі Ісаюк.  

Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали можуть усі охочі в Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua. Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного рухуЛьвівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 20501 документа. Місія проекту — робити минуле доступним.

Лист дітей Шухевича до матері

Нагадаємо, що цього року відновлено вільний доступ до розсекречених у 2008—2010 роках документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КҐБ, які зберігаються в Архіві СБУ. 

Сталий доступ до цих матеріалів повинен бути гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка як невід’ємну ознаку демократії передбачає обов’язкову можливість дізнатися об’єктивно про елементи своєї історії.

 Для цього в Україні започатковано процес виведення історичних архівів з-під відання сучасних спецслужб. Ініціатори переконані, що такий крок не лише допоможе глибше дізнатися про минуле країни, але й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.