АНОНС. “ТВОРЧІСТЬ СВОБОДИ: (р)еволюційна культура Майдану” – програма заходів

Інтерактивний виставковий простір “ТВОРЧІСТЬ СВОБОДИ: (р)еволюційна культура Майдану” запрошує на культурно-просвітні заходи 4–7 грудня.

Програма заходів:

4 грудня (четвер)
Початок о 18.00 год.

Презентація книги "Слово Майдану"

Бібліотека Майдану запрошує всіх на свою першу презентацію в рамках інтерактивного виставкового проекту "Творчість Свободи". Книга "Слово Майдану" є унікальним виданням зі ста оповідань учасників та очевидців тих зимових подій. Це спогади представників майже всіх служб, підрозділів, напрямів і рухів Майдану, які автор - Олег Віноградов - особисто записав на диктофон у епіцентрі подій. Окрім зустрічі з паном Олегом, на вас чекатимуть щирі історії з уст самих героїв книги.

Вхід на презентацію – вільний.

5 грудня (п’ятниця)
Початок о 18.00 год.

Майстер-клас з розмальовування касок, а також розповіді про те, як цей вид мистецтва зародився і розвивався на Майдані від ініціаторів і колекціонерів цього барикадного хендмейду – представників Спілки художників Українського дому та Мистецької сотні Ігоря Левченка, Наталі Кадін-Фесенюк, Юрка "Пікассо".

7 грудня (неділя)
Початок о 17.00 год.

Презентація фільму "Чорний зошит Майдану"

Документальний альманах "Чорний зошит Майдану" знімався протягом чотирьох місяців студентами 2-го режисерського курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. На Майдані вони не лише шукали своїх героїв, знімали їх, а й працювали волонтерами. Це історії про людей, для яких Майдан став невід’ємною частиною їхнього життя. Від танців і співів у грудні до перших пострілів у січні, від щастя та ейфорії до виснаження і втоми. Це історії про людей, які відстояли свою гідність і готові боротись далі, це розповіді, в яких емоції важливіші за слова. Революція очима студентів, які дивились і бачили, шукали і знаходили… Отже… 13 особистостей. 13 камер. 13 своєрідних поглядів на світ.

Слідкуйте за анонсами про події (можливі зміни) на: www.honchar.org.ua, www.facebook.com/honchar.museum, www.facebook.com/pages/Музей-Майдану

і приходьте у цей простір Свободи – це Ваш Культурний Майдан, творімо Майбутнє вже прямо тут і зараз…

МІСЦЕ: Музей Івана Гончара, вул. Лаврська, 19.
Тел. для довідок: (044) 288-92-68, (044) 360-90-77 / honchar_museum@ukr.net

 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.