АНОНС. 1989 рік. Кінець системи. Пробудження націй

20 грудня цього року в Музеї історії міста Києва відбудеться виставка «1989. Кінець системи», після відкриття виставки розпочнеться дискусія «1989 – рік пробудження націй».

Музей історії міста Києва, Польський інститут у Києві, Чеський Центр, Посольство Угорщини в Україні запрошують на відкриття виставки "1989. Кінець системи" та дискусію  "1989 – рік пробудження націй"

Відкриття виставки відбудеться у суботу, 20 грудня 2014 року, о 12:00 у приміщенні Музею історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7) – 4 поверх.

Після церемонії відкриття виставки о 13:30 розпочнеться дискусія за участі істориків та учасників подій – 2 поверх Музею.

У 1989 році Європа зі східного боку "залізної завіси" стала ареною неймовірного досвіду. Як рідко в історії, багато народів упродовж короткого відрізка часу змірялися з шансом змінити свою долю. У січні передвістя системних змін були ледве помітні. У грудні – нове незалежне буття стало дійсністю у Польщі, Угорщині, Чехословаччині. У країнах, які провели демократизацію і які з часом було прийнято до Європейського Союзу, після 25 років рецидив комунізму здається неправдоподібним. Однак 2014 рік в Україні нагадує, що після 1989 року вся Європа не змінилася, а лише пересунула на схід свій кордон.

Виставку підготував осередок "Карта" у Варшаві. Вона складається з 29 стендів, на яких розміщено фотографії та текст, що стосуються не лише повалення комунізму та польського шляху до демократії, а й впливу подій у Польщі на визвольні рухи в Угорщині, колишніх НДР та Чехословаччині, Болгарії, Румунії й колишніх Прибалтійських республіках.

Важливим меседжем виставки є те, що процеси, які відбувались у 1989 році, залежали один від одного. Тому кожен стенд, який стосується 1989 року, представляє сегмент з хронологією подій у кожній країні. На стендах, присвячених процесам трансформації за кордоном, розміщена інформація з Польщі або інших країн регіону.

Текст виставки розбавлений цитатами учасників зазначених подій, а також уривками спогадів зі щоденників звичайних громадян. Завдяки цим елементам відвідувач має можливість ознайомитись з історією повалення комунізму в конкретному регіоні Центрально-Східної Європи з перспективи часу.

Польщу під час дискусії представлятиме президент фундації "Kaртa", головний редактор історичного квартальника "Карта", автор монографії Театру Восьмого Дня "Восьмий день" та автобіографічних записок "Епізод-щоденник замкнення" Збіґнєв Ґлюза.

Чехію – голова Групи усної історії Інституту вивчення тоталітарних режимів у Празі, редактор збірки інтерв'ю та есе про протести проти вторгнення країн Варшавської угоди до Чехословаччини у 1968 році "За вашу і нашу свободу" Адам Хардлік.

Вхід вільний

Польський Інститут у Києві – тел.: (044) 288 03 04 web: www.polinst.kiev.ua

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.