Головний російський дипломат збрехав про Бандеру

У інтерв’ю каналу "France 24" міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров зробив сенсаційну заяву щодо відзначення в Україні днів народження Степана Бандери та Романа Шухевича як офіційного свята.

Відповідаючи на питання журналіста, міністр заявив, що українці мають домовитися, які свята святкувати:

"Наприклад, дні народження посібників нацистів Степана Бандери та Романа Шухевича, які зараз пропонують зробити офіційними святами на Україні. Не думаю, що на Сході країни їх будуть відзначати. На жаль, не думаю, що на Заході України будуть відзначати День Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Тобто їм треба домовитися про те, які у них в країні свята. Це дуже важливий психологічний момент".

Текст інтерв'ю публікує офіційний сайт МЗС РФ.

Нагадуємо, день народження Степана Бандери вже є офіційним святом як в Україні, так і в Російській Федерації – 1 січня, День Нового року.

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року. Роман Шухевич 30 червня 1907 року.

Співпраця ОУН і влади Третього Рейху тривала 21 місяць - від квітня 1941 року до грудня 1942 року.

Співпраця СРСР як союзника нацистської Німеччини тривала 22 місяці – від 23 серпня 1939 року до 22 червня 1941 року.  

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.