Анонс: Лекція Збіґнєва Ґлюзи "Досвід документування та презентації новітньої історії "

Як документувати новітню історію? Як говорити про складні сторінки минулого? Як створювати унікальні видавничі проекти та мультимедійні виставки?

Про це та інші питання популяризації новітньої історії будемо говорити із легендарним Збіґнєвом Ґлюзою.

Збіґнєв Ґлюза є керівником центру "Карта", що займається документуванням і популяризацією історії сучасної Польщі та Східної Європи, президентом Фонду Східного Архіву та Фонду "Карта".

 Збіґнєв Ґлюза із Аліцією Ванцеж-Ґлюзою, дружиною та співзасновницею Центра "Карта" у архіві організації. Фото Войцеха Сюрдзеля, 2010

Центр "Карта" був заснований за умов "Воєнного стану" у 1982 році як підпільна структура польської антикомуністичної опозиції. До падіння комуністичного ладу "Карта" нелегально фіксувала свідчення політичних в’язнів, що виходили на свободу, займалася самвидавом. За цю діяльність Збіґнєв Ґлюза був заарештований і перебував в ув’язненні. 

Сьогодні Центр "Карта" - це сотні видавничих проектів, одноіменний історичний альманах, проект "Усна історія" та багато інших. Центр "Карта" також є співзасновником "Дому зустрічей із Історією" - виставкового і дискусійного простору у центрі Варшави.

Запрошуємо до участі та дискусії музейчиків, архівістів, істориків та громадських діячів, які займаються дослідженням та популяризацією історії.

Зустріч відбудеться за сприяння Польського інституту у Києві та Українського інституту національної пам’яті у Музеї Івана Гончара в рамках проекту "Музей Майдану/Музей Свободи".

19 грудня, п'ятниця

16:00-18:00

Адреса: вул. Лаврська, 19 (Івана Мазепи, 29)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.