"Археологія злочину" у польському посольстві

У посольстві Польщі у Києві відбулась зустріч із Домінікою Сємінською.

Доктор Домініка Сємінська доповіла про результати досліджень у Володимирі Волинському. Археолог розповіла про дослідження таємних масових поховань НКВД, які були знайдені на території колишньої в’язниці у самому центрі міста, в межах давнього городища і замку часів Казимира Великого.

У масових похованнях, що датовані 1940-41 роками, знайдені рештки майже 3 000 осіб. Серед них були досліджені поховання як польських військових, так і цивільного населення міста. 

 Тільки одне з поховань, досліджених у Володимирі Волинському, містило рештки 232 жертв комуністичного режиму. За підрахунками археологів, більше половини з них складали жінки, чверть похованих тут не досягли зрілого віку.

Спосіб вбивства і балістичні матеріали подібні до тих, що знайдені у Катині, Биківнянських могилах,  похованнях у Пятихаткках під Харковом та у Мєдному, що в околицях Твері.

"НКВД засипало трупи негашеним вапном з метою приховати свої злочини," – стверджує археолог. Дослідниця також зазначила, що бракує архівних та будь-яких інших відомостей про вбитих: "Безперечно, це були громадяни Другої Речі Посполитої, але ким вони були і чому їх розстріляли невідомо". 

 Під час доповіді. Доктор Домініка Сємінська - праворуч. Фото polonews.in.ua

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович, який брав участь у зустрічі із польським археологом, назвав ці дослідження важливим внеском у розкритті правди про комуністичний режим і пообіцяв сприяти у пошуках архівних свідчень, щодо вбитих у Володимирі Волинському. 

На зустрічі були присутні відомі історики, представники громадськості та польської меншини в Україні. 

Нагадуємо, з 1939 по 1956 рік на території давнього городища у Володимирі Волинському функціонувала в'язниця НКВД. У 2014 році було продовжено роботи із ексгумації та перепохованню жертв комуністичного режиму. Дослідження проводить група вчених з Польщі та України на чолі із доктором археології Домінікою Сємінською. 

На підставі повідомлень polonews.in.ua та інформації польських медіа


Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.