АНОНС. Виставковий проект: "Творчість свободи: (р)еволюційна культура Майдану"

Музей Івана Гончара в рамках ініціативи "Музей Свободи / Музей Майдану презентує інтерактивний виставковий проект: “Творчість свободи: (р)еволюційна культура Майдану”".

Активісти, музейники, представники громадських організацій та органів державної влади об’єднали свої зусилля задля збереження пам’яті про ці події та розвитку громадських практик, започаткованих революцією Гідності. Так виникла ініціатива "Музей Свободи / Музей Майдану".

Програма проекту передбачає дискусійні зустрічі, кінопокази, концертні виступи, перфоманси і флешмоби, сліповери, майстер-класи, презентації видань і громадських ініціатив, виготовлення дітьми медіа-продукту, збір експонатів та ідей для майбутнього Музею Свободи / Музею Майдану, підтримку воїнів у зоні АТО.

В інтерактивному експозиційному просторі будуть представлені зворушливі історії та автентичні об’єкти: від барикадного хенд-мейду до унікальних артефактів на кшталт прапорів і слоганів з "Йолки", Різдвяної шопки, 10-метрового панно, "лампочки Молотова", "бімби". Охочі зможуть пройти віртуальний тур "Майдан 3D" та поринути у революційний мелос, ділитися спогадами на "Сцені історій", залишати думки та відчуття на стіні "Голосів відвідувачів", листуватися через Пошту Майдану, пізнавати нове у Бібліотеці Майдану…

Захід відбудеться за підтримки медіа проекту MYMEDIA та Благодійного фонду "ДАР", за партнерства з Міністерством культури України, Департаментом культури КМДА, Постійної комісії Київської міської ради з питань культури та туризму, Українським інститутом національної пам’яті, Музеєм історії міста Києва, Меморіальним комплексом "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років", ПРО.МОВОЮ, Мистецькою Сотнею, Спілкою художників Українського дому, Бібліотекою Майдану, Поштою Майдану, АТ "Оболонь", компанією РОСА.

Відкриття – 28 листопада 2014 року, о 17.00,

в Музеї Івана Гончара (Київ, вул. Лаврська, 19)

Більше про події на: www.honchar.org.ua, www.facebook.com/honchar.museum, www.facebook.com/pages/Музей-Майдану.

Куратор проекту: Ігор Пошивайло

Арт-куратори: Влодко Кауфман, Катерина Ткаченко

Детальніша інформація: (044)288-92-68, 360-90-77 / honchar_museum@ukr.net /

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.