В Білорусі вшанували 500-річчя перемоги над Москвою. ФОТО

На Крапивенському полі під Оршею (Вітебська область Білорусі), де в 1514 році війська Великого князівства Литовського та Руського розгромили армію Великого князівства Московського, встановлено пам'ятні знаки.

Про це повідомляє Наша ніва.

На полі битви над дніпровською кручею розмістили барельєфи з портретами полководців Великого князівства Литовського та Руського: Костянтина Острозького, Юрія Радзивілла, Івана Сапіги.

 
 Великий гетьман ВКЛ, князь Костянтин Острозький
Юрій "Геркулес" Радзивіл, в 1514 році - київський воєвода

На інших каменях вибиті ювілейні дати і слова з пісні "Про битву під Оршею".

 
 Фото: nn.by

Пісня "Про битву під Оршею"

Це було зроблено напередодні 500-річного ювілею великої перемоги, зазначає видання.

Битва під Оршею відбулася 8 вересня 1514 року. Тоді 30-тисячне військо Великого князівства Литовського та Руського (ВКЛ) на чолі з гетьманом Острозьким розбило переважаючі сили Московського князівства.

 Князь Костянтин Острозький (сивий бородань на коні) керує діями артилеристів у битві під Оршею. Фрагмент картини 1520-30-х років. Видно біло-червоні прапорці на списах литовсько-руської кінноти - у Білорусі побутує думка, що це перша поява кольорів національного прапора

Оршанський бій був прикладом фахового маневру високоспеціалізованими підрозділами Острозького (піхота, легка кіннота, важка кіннота, артилерія, сапери) і використання особливостей ландшафту (одна з перших в історії артилерійських засідок).

Битва стала найбільшою перемогою ВКЛ у війнах проти Москви. В Білорусі дата битви є неофіційним святом білоруської зброї. На офіційному рівні влада забороняє урочистості з нагоди Оршанського бою. Тим часом у Литві 2014 рік проголошений Роком битви під Оршею.

Сучасний білоруський креатив :)

Нагадуємо, що в понеділок, 8 вересня 2014 року відбудеться лекція "Історичної Правди", де можна буде дізнатися про всі деталі Оршанської битви, її учасників, зброю і наслідки.

Також: "Битва під Оршею. Князь Острозький проти князя Московського"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.