ПРЕЗЕНТУВАЛИ ПРОЕКТ МУЗЕЮ МАЙДАНУ

У Києві презентували проект створення музею, присвяченого революційним подіям на майдані Незалежності.

Серед експонатів – революційна "йолка", плакати з Януковичем, захисне обмундирування Самооборони та багато іншого, повідомляє Радіо Свобода.

На думку ініціаторів проекту, пам’ять про Майдан повинна зберегтися для майбутніх поколінь, а документальні пам’ятки зацікавлять дослідників цього періоду.

До сьогодні робочою групою вже зібрано понад 1400 музейних експонатів, тимчасовим місцем їхнього зберігання стане музей Івана Гончара. Створення повноцінного музею пам’яті подій на Майдані, за розрахунками організаторів, займе кілька років.

За словами Євгена Нищука, міністра культури України, який також брав активну участь у подіях на Майдані, зараз іде обговорення можливих варіантів приміщень для музею.

"Зараз тривають розмови про те, де саме має бути музей Майдану: в Українському домі, чи, можливо, варто повністю переробити Дім профспілок, - зазначив Нищук. - Але поки всі ці розмови йдуть, треба мати місце, де все це зберігати до того часу, як ми повністю створимо інституцію музей Майдану".

Про створення музею, який би став осередком збереження відомостей про Революцію Гідності, розмови почалися після подій на Грушевського, а саме 24 січня. Василь Рожко, який зараз обіймає посаду начальника управління музейної справи Міністерства культури України, взимку 2014 року був активістом Майдану.

"Згадую цю ніч. Мене видзвонив зі штабу один із його учасників і сказав: знаєш, ми вже перемогли, подумай, як зберегти це для історії, – сказав Рожко. – І тоді ми почали проводити перші зустрічі, почали думати над створенням музею Майдану".

Одним із ініціаторів проекту став заступник директора музею Івана Гончара Ігор Пошивайло. Він займається збором предметів для майбутньої музейної експозиції.

"Наші всі зусилля з перших днів, тижнів ескалації подій були спрямовані не на написання концепцій, не на вирішення, в якому приміщенні буде фізичний музейний простір, а спрямовані на збереження предметів матеріальних і нематеріальних, збереження історій, емоцій, - наголосив Пошивайло. - Це має бути музей, який створений не згори і не знизу, а спільними зусиллями. Це музей створений суспільством", – зауважив Ігор Поошивайло.

Зараз ініціатори займаються пошуком свідчень, відео-, аудіо-, фотофактів про події в центрі Києва. В планах проекту створення мобільної експозиції, яка буде демонструватися в різних регіонах нашої країни.

На думку директора Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, бойові дії на сході відвертають увагу українців від революційних подій цієї зими.

"Війна робить страшні речі, війна вбиває людей. Але ця війна робить ще одну страшну роботу – знищує пам’ять про те, що відбувалося на Майдані, - зазначив В'ятрович. - Жахи, які ми переживаємо зараз, поступово витісняють те, що ми пережили під час Революції Гідності. Ми поступово забуваємо про людей, які брали участь у тих подіях".

Саме для того, щоб вберегти пам'ять про Майдан, Український інститут національної пам’яті вже з кінця лютого розпочав запис спогадів учасників. До ініціативи вже долучилися Самооборона Майдану, Автомайдан, медична служба Майдану, Мистецька сотня, психологи Майдану та інші. Ініціатори створення музею закликають громадськість долучитися до збору артефактів та спогадів про революційні події у центрі Києва.

Інше за темою "Майдан"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.