Євромайдан отримав премію імені Леха Валенси

Уперше за восьмирічну історію Нагороди Леха Валенси лауреат - не особа, а громадський рух. "Закликаю і прошу тільки про солідарність. Чим більше будемо солідарні як у Польщі, в Центрально-Східній Європі, так у світі, тим швидше у мирний спосіб зупинимо Путіна та Росію", - переконував під час урочистості Валенса.

Цьогоріч капітула Нагороди імені Леха Валенси вирішила вирізнити "послідовність та рішучість тисяч громадян України, які – незважаючи на усвідомлення ризику - відкрито висловили свої проєвропейські мрії та розпочали боротьбу за зміну суспільно-політичної ситуації у своїй державі".

У понеділок лідери громадського руху Євромайдан, лауреати цьогорічної Нагороди імені Леха Валенси, прибули до  Двору Артуса у Ґданську, де відбулася урочистість.

Нагороду лауреатам вручив особисто Лех Валенса, перший президент посткомуністичної Польщі,  котрий святкує  у ці дні свої 71-і уродини. Відзнака, що носить його ім’я, присуджується особам, інститутам та громадським рухам, що діють задля миру, солідарності, демократії та співпраці між народами.

Представники Євромайдану отримують Нагороду імені Леха Валенси. Фото РАР/Адам Варжава

З рук Леха Валенси нагороду приймали Ольга Богомолець, Дмитро Булатов, Віталій Кличко, Руслана Лижичко, Євген Нищук, Андрій Парубій, Олег Тягнибок та Тетяна Чорновол.

"Ми повинні попросити світ бути солідарним із Україною, це повинна бути організована солідарність", - сказав колишній президент Польщі Лех Валенса  під час урочистостей.

"Видно, що багато народів, держав солідарні з Україною, натомість ця солідарність є неорганізована. Треба все організувати та поборотися ще раз за мир та спокій", - додав він.

Як сказав Лех Валенса, ніхто не хоче війни, "однак те, що робить путінівська Росія - це дії не з цієї епохи".

"Закликаю і прошу тільки про солідарність. Чим більше будемо солідарні як у Польщі, в Центрально-Східній Європі, так у світі, тим швидше у мирний спосіб зупинимо Путіна та Росію", - переконував колишній президент Польщі.

Після закінчення офіційних урочистостей у Дворі Артуса в Ґданську, українці відвідали Європейський центр Солідарності, де оглянули експозицію.

Також відбулася зустріч представників Євромайдану із новопризначеним маршалом Сейму Радиславом Сікорським, колишнім міністром закордонних справ Польщі.

Сікорський нагадав, що з деякими активістами з Євромайдану зустрічався особисто цього року у лютому в Києві на Майдані ще у якості міністра закордонних справ.

Руслана Лижичко, Радослав Сікорський, Віталій Кличко у Міжнародному центрі Солідарності. Фото прес-служби Сейму Республіки Польща/Рафал Замбжицький 

Маршал Сейму повідомив, що виставка в Європейському центрі у Ґданську показує, що "поляки прагнули колись хліба та свободи. І цього самого прагнуть сьогодні українці", - додав він.

"Знаємо, що Україна переживає дуже важкі часи, криза, пов’язана із військовим вторгненням, газова криза, економічна та суспільна криза. Гадаю, що цей напис „Солідарність", котрий ви бачите позаду мене (напис "Солідарності" в українських барвах – ред.) хай буде найкращим символом солідарності поляків із тими прагненням, котрі сьогодні має Україна і котрі можуть перемогти, бо якщо нам вдалося, то і вам може вдатися", - наголосив Сікорський.

Польський політик зазначив, що дуже вражений побаченим у  Європейському центрі Солідарності. Він додав, що він схвильований, адже свій перший візит в ролі маршала Сейму здійснив власне до Центру Солідарності.

"Не можу собі уявити кращого місця та приємнішої нагоди, аніж могти привітати власне тут, в Центрі Солідарності, представників українського Майдану", - підкреслив маршал Сейму.

Він висловив надію, що і в Києві колись повстане свій центр переможної революції, схожий до Європейського центру Солідарності у Ґданську, де відбувалися урочистості.

"Сподіваюся, що в Києві також колись повстане музей вашої переможної революції", - сказав маршал Сейму Радослав Сікорський після зустрічі в Європейському центрі Солідарності із представниками українського Євромайдану.

 

Нагадуємо, премія імені Леха Валенси, грошовий еквівалент якої складає  100 тис. доларів, призначається від 2008 року.

По матеріалах Української служби Польського радіо.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.