Хроніка дій окупантів у Криму стосовно кримських татар

Неурядова організація The National Minority Rights Monitoring Group оприлюднила перелік репресивних дій, здійснених окупаційною адміністрацією т.зв. "Республіки Крим" щодо представників корінного народу півострова.

3 березня - викрали Решата Аметова.
15 березня - знайдено труп Решата Аметова.
8 березня - підпал готелю, який належить кримським татарам.
17 березня - викрали Абу Юсуф.
31 березня - Абу Юсуф "видворили" з окупованого Криму.
20 березня - викрадений Нурі Сулейманов.
31 березня - побитий 16-літній підліток, котрий говорив по телефону кримськотатарською мовою.
9 квітня - вандалізм, пам'ятний камінь кримському балетмейстеру Акіму Джемілеву.
21 квітня - мілітаризовані російські орнанізації напали на будівлю Меджлісу кримськотатарського народу, щоб зняти український прапор.
26 квітня - прокурор Наталія Поклонська винесла попередження Благодійному Фонду "Крим".
22 квітня - меседжі про заборону виступів Мустафи Джемілева та Рефата Чубарова на ГТРК "Крим".
2 травня - представники російських служб не допустили Мустафу Джемілева в Крим, рейс направлено до Києва.
3 травня - Мустафі Джемілеву було заборонено повернутись до Криму.
4 травня - Поклонська зачитала Рефату Чубарову попередження про недопущення "екстремістської діяльності".
6 травня - російські мілітаристські бойовики побили члена Меджлісу Абдурамана Егіза.
13 травня - кримські суди прийняли на розгляд 55 справ по відношенню до 49 кримських татар, котрі приймали участь в подіях 3 травня, коли Мустафі Джемілеву було відмовлено у в"їзді до Криму.
16 травня - ФСБ провели обшук у керівника відділу зовнішніх зв'язків Меджлісу Алі Хамзіна.
16 травня - окупаційною владою Криму було заборонено проводити мирні зібрання до 6 червня, за 2 дні до 18 травня, пам"ятної дати для кримських татар.
13 червня - було кинуто пляшку з горючою сумішю в мечеть "Чукурча-джамі".
11 червня - заборона проведення мирних зібрань, у відповідь на подання Меджлісом повідомлення про наміри провести захід у парку Треньова.
24 червня - ФСБ провела обшук в будівлі медрессе.
4 липня - окупаційна влада Криму винесла рішення про заборону в'їзду Рефату Чубарову на територію Криму.
5 липня - окупанти не пропустили Рефата Чубарова, котрий повертався із засідання Меджлісу в Херсонській області через адміністративний кордон Автономної Республіки Крим.
22 липня - в кримськотатарському кафе "Мусафір" люди в масках влаштували обшук.
24 липня - головний редактор газети "Авдет" Шевкет Кайбуллаєв був викликаний на бесуд до ФСБ.
5 серпня - меседжі про заборону літератури.
19 серпня - кримским татарам було заборонено проводити траурний мітинг на честь Загальноєвропейського дня пам'яті жертв сталінізму та нацизму.
21 серпня - становлено поклонний хрест біля старого мусульманського кладовища.

Вересень: виселення Меджлісу з будівлі по вул. Шмідта у Сімферополі. Далі буде...

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.