Хроніка дій окупантів у Криму стосовно кримських татар

Неурядова організація The National Minority Rights Monitoring Group оприлюднила перелік репресивних дій, здійснених окупаційною адміністрацією т.зв. "Республіки Крим" щодо представників корінного народу півострова.

3 березня - викрали Решата Аметова.
15 березня - знайдено труп Решата Аметова.
8 березня - підпал готелю, який належить кримським татарам.
17 березня - викрали Абу Юсуф.
31 березня - Абу Юсуф "видворили" з окупованого Криму.
20 березня - викрадений Нурі Сулейманов.
31 березня - побитий 16-літній підліток, котрий говорив по телефону кримськотатарською мовою.
9 квітня - вандалізм, пам'ятний камінь кримському балетмейстеру Акіму Джемілеву.
21 квітня - мілітаризовані російські орнанізації напали на будівлю Меджлісу кримськотатарського народу, щоб зняти український прапор.
26 квітня - прокурор Наталія Поклонська винесла попередження Благодійному Фонду "Крим".
22 квітня - меседжі про заборону виступів Мустафи Джемілева та Рефата Чубарова на ГТРК "Крим".
2 травня - представники російських служб не допустили Мустафу Джемілева в Крим, рейс направлено до Києва.
3 травня - Мустафі Джемілеву було заборонено повернутись до Криму.
4 травня - Поклонська зачитала Рефату Чубарову попередження про недопущення "екстремістської діяльності".
6 травня - російські мілітаристські бойовики побили члена Меджлісу Абдурамана Егіза.
13 травня - кримські суди прийняли на розгляд 55 справ по відношенню до 49 кримських татар, котрі приймали участь в подіях 3 травня, коли Мустафі Джемілеву було відмовлено у в"їзді до Криму.
16 травня - ФСБ провели обшук у керівника відділу зовнішніх зв'язків Меджлісу Алі Хамзіна.
16 травня - окупаційною владою Криму було заборонено проводити мирні зібрання до 6 червня, за 2 дні до 18 травня, пам"ятної дати для кримських татар.
13 червня - було кинуто пляшку з горючою сумішю в мечеть "Чукурча-джамі".
11 червня - заборона проведення мирних зібрань, у відповідь на подання Меджлісом повідомлення про наміри провести захід у парку Треньова.
24 червня - ФСБ провела обшук в будівлі медрессе.
4 липня - окупаційна влада Криму винесла рішення про заборону в'їзду Рефату Чубарову на територію Криму.
5 липня - окупанти не пропустили Рефата Чубарова, котрий повертався із засідання Меджлісу в Херсонській області через адміністративний кордон Автономної Республіки Крим.
22 липня - в кримськотатарському кафе "Мусафір" люди в масках влаштували обшук.
24 липня - головний редактор газети "Авдет" Шевкет Кайбуллаєв був викликаний на бесуд до ФСБ.
5 серпня - меседжі про заборону літератури.
19 серпня - кримским татарам було заборонено проводити траурний мітинг на честь Загальноєвропейського дня пам'яті жертв сталінізму та нацизму.
21 серпня - становлено поклонний хрест біля старого мусульманського кладовища.

Вересень: виселення Меджлісу з будівлі по вул. Шмідта у Сімферополі. Далі буде...

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.