550 польських стипендій для українців. Для істориків теж

Польське Міністерство науки та вищої освіти пропонує пакет стипендіальних програм для 500 українських студентів та 50 аспірантів у навчальному 2014/2015 році. Йдеться про річне перебування та навчання у Польщі, насамперед для осіб з територій, що охоплені тепер військовими діями.

На думку польського міністра науки та вищої освіти, проф. Лени Колярської-Бобінської, молоді люди, котрі приїдуть до Польщі в рамках стипендії, повинні повернутися в Україну з ідеями задля побудови демократичної держави, що стане важливою складовою Європи.

Програма покликана забезпечити безкоштовне навчання і стипендію на проживання (900 злотих на людину в місяць) на відомих польських університетах і реномованих напрямках навчання. Після річного перебування стипендіати поверталися б в Україну. Програма включає в себе напрямки з підтримки побудови інституцій і розвитку суспільного капіталу (управління, європеїстика, економіка, адміністрація, вибраний технічні напрямки).

Програма призначена для 550 осіб, у тому числі:

- для 100 студентів з територій охоплених військовими діями (Луганської, Донецької областей, Автономної Республіки Крим), після другого курсу бакалаврату,

- для 400 студентів з України (перевага буде віддаватися особам з областей охоплених військовими діями) – тут могли б подати заявку на стипендію також особи, що вже навчаються в Польщі, походять з територій охоплених військовими діями в Україні, і втратили джерело утримання.

- для 50 аспірантів з України, які мають право розпочати студії ІІІ-го рівня, в першу чергу пов'язаних з ВУЗ-ами, що співпрацюють з польськими партнерами.

Вартість програми становить понад 10 мільйонів злотих.

Набір на програму здійснюватиметься за підтримки Посольства Республіки Польща в Києві та Консульства РП у Харкові, за участю української обласної адміністрації та українських неурядових організацій (НУО).

Варто знати, що студенти з України є найбільшою національною групою з-поміж усіх іноземців, що навчаються в Польщі (42% з майже 36 тис. іноземців). У навчальному 2013/2014 році в Польщі студіювало 15 тис. громадян України. 4 тисячі з них вже тепер отримують різні види фінансової підтримки їхнього навчання (звільнення з оплат, стипендії).

Корисна для Українців, що студіюють в Польщі, інформація знаходиться на спеціальному польському сайті для студентів www.go-poland.pl. Україномовна версія сайту www.go-poland.pl/uk.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.