Львів зупиниться на хвилину на згадку про бомбардування 75 років тому

Зупинити весь рух на одну хвилину у пам'ять про жертви бомбардування 1 вересня 1939 року пропонують громадські активісти у Львові.

"Першого вересня 1939 року о 11.30 на Львів впали перші бомби. Тоді ще ніхто не знав, що це початок Другої Світової війни.

Першого вересня 2014 року о 11.30 вшановуючи пам'ять багатомільйонних жертв, де б Ви не були, зупиніться, дайте звуковий сигнал на своєму авто, помоліться щоб в наші домівки не прийшла Третя Світова війна." 

Таке звернення громадські активісти поширюють зараз у мережі Фейсбук. 

75 років тому, у перший день Другої світової війни бомби впали на алеї Фоша (тепер вул. Чернівецька), поблизу вокзалу, де від бомбардування загинуло 6 і було поранено 11 осіб; на вул. Вярусув (тепер вул. Сміливих) від розриву бомби загинуло 2 людини; на вул. Лєщинськєго (тепер вул. братів Міхновських) поранено і вбито близько 40 осіб.

Загалом у перший день війни від нальотів німецької авіації у Львові загинуло 83 і було поранено близько 100 мешканців.

Львівський вокзал після бомбардування 1 вересня 1939 року

Нагадуємо, у цей день 75 років тому Німеччина напала на Польщу, бомбардувальники Люфтваффе бомбили Львів, а упродовж першої половини вересня 1939 року – також Луцьк, Станіславів, Тернопіль, Дрогобич, Сарни, Яворів, Стрий та інші міста.

Серед мільйона польських військових, 106-112 тисяч (за деякими оцінками до 120 тисяч) були українцями. У Вересневій кампанії 1939 року у боях проти нацистів загинуло близько 8000 українців-громадян Польщі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.