96 років тому Гетьманат і Військо Донське визначили кордони. МАПА

96 років тому Українська держава (гетьманат Павла Скоропадського) й Область Війська Донського підписали договір про кордони.

7 серпня 1918 року було підписано договір про кордони між Українською державою і Областю Війська Донського.

За цим договором оголошувалось взаємне визнання суверенітету та взаємовигідний товарообмін, пише Gazeta.ua.

Українська Держава й Область Війська Донського на мапі

Передбачалась розробка окремих угод стосовно вільного товарообігу транзиту фінансових та митних відносин.

За договором, кордон пролягав тією ж адміністративною межею, яка вже була колись. Вона ділила Україну від межі Області Війська Донського та Харківської, Воронезької і Катеринославської губерній колишньої Росії.

Область Війська Донського була адміністративно-територіальною одиницею Російської імперії, що існувала з 1870 року по 1920 рік та управлялася за особливим положенням.

Первинно територію Області Війська Донського заселяли донські козаки.

Інше за темою "Українська Держава"

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.