Скіфське золото з Амстердаму повернеться в Україну - Мінкульт

Всі 2111 предметів із колекції виставки "Крим: золото і таємниці Чорного моря" в музеї Алларда Пірсона (Амстердам) будуть повернені в Україну, орієнтовно - до жовтня.

Про це повідомляє Урядовий портал із посиланням на заступника міністра культури України Світлану Фоменко.

За її словами, кінець тимчасового зберігання експозиції наступає 31 серпня, коли буде останній день демонстрації. Упродовж вересня планується повернути виставку в Україну.

"Вже 1 вересня співробітники Національного історичного музею будуть в Амстердамі з метою демонтажу, пакування виставки і її відправлення в Україну, - зазначила чиновник. - Юридично повністю оформлено повернення 19 головних експонатів".

При цьому вона зазначила, що коли "ми говоримо про скіфське золото, то говоримо саме про ці 19 експонатів - це найцінніші експонати: скіфський шолом та меч, які і являють собою ядро експозиції".

 Скіфський меч із кургану "Товста могила" на Дніпропетровщині, IV ст. до н.е. Всі фото: dw.de

Зберігачем всієї колекції визначено Національний історичний музей України, він знаходиться в Києві і має все необхідне обладнання для того, щоб зберігати цю колекцію і експонувати її.

Фоменко нагадала, що 20 серпня музей Пірсона, де експонується виставка, оприлюднив заяву про неможливість повернення експонатів до України (хоч до Києва, хоч до Криму), доки це питання не буде вирішене у судовому порядку.

 Кришталева застібка I ст. із Ногайчинського кургану (Крим). Припускають, що належала сарматській цариці

За словами замміністра, Мінкульт не згоден із цією позицією і вживає всіх заходів для повернення всієї виставки вже у вересні.

"Якщо ми не досягнемо принципової згоди під час перебування представників нашого музею, ми готові вирішувати подальшу долю експозиції судовим арбітражним шляхом", - повідомила Фоменко.

У разі, якщо не вся колекція буде повернена одразу в Україну, вона буде знаходитися на тимчасовому зберіганні в музеї Алларда Пірсона.

Сережки V ст. із могильника Джург-оба (Крим)

За словами чиновниці, музеї не є власниками музейного фонду країни, вони знаходяться в стані оперативного управлінця музейними предметами.

"В усіх контактах прописано, що всі музейні предмети є власністю України", -  наголосила Фоменко.

Як відомо, у червні 2014 року МЗС Нідерландів визнало музейні експонати державною власністю України, пообіцявши повернути їх до вересня.

МЗС Росії і працівники кримських музеїв наполягали на поверненні експонатів на півострів, незважаючи на анексію Криму Росією.

 Застібка із золота, прикрашена бірюзою. Виконана так званим "вузлом Геракла" (у морській справі - "прямий вузол")

У березні 2014 року МЗС України передало ноту своїм нідерландським колегам із проханням гарантувати повернення експонатів із кримських музеїв, які перебували на виставці "Крим: золото і таємниці Чорного моря" в Амстердамі, в Україну.

Виставка "Крим: золото і секрети Чорного моря" була відкрита в археологічному музеї Пірсона Амстердамського університету на початку лютого 2014 року.

Вона сформована з колекцій п'яти українських музеїв, один з яких знаходиться у Києві, чотири - у Криму (Керченський, Бахчисарайський, Херсонеський заповідники і Центральний музей Тавриди).

Там зібрані археологічні знахідки, серед більш 500 експонатів - артефакти зі скіфського золота, церемоніальний шолом, дорогоцінні камені, мечі, панцирі, домашнє начиння стародавніх греків і скіфів.

Нідерланди не визнають приєднання Криму до Росії, яке відбулося вже після відкриття виставки.

Все за темою "Скіфи"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.