У ФРН намагаються засудити есесівців із Майданека - громадян Німеччини

В Німеччині перед судом постали 17 колишніх есесівців, які працювали в концентраційному таборі Майданек в окупованій Польщі під час Другої світової війни.

Про це повідомляє Європейська Правда.

Чотири жінки, котрі входять до переліку підозрюваних, звинувачені у співучасті у вбивстві невинних жертв у газових камерах та масових розстрілах, які забрали життя приблизно 80–150 тис. людей, переважно євреїв.

Розташований на околиці Любліна у східній Польщі концентраційний табір Майданек був звільнений Червоною армією в липні 1944 року і залишається одним з найкраще збережених, з непошкодженими газовими камерами та крематоріями.

Головне слідче агентство нацистських військових злочинів Німеччини нещодавно розшукало кілька охоронців Освенцима і передало їхні файли різним регіональним прокурорам, які зараз обмірковують висунуті проти них звинувачення.

Курт Шрімм, директор агентства розслідувань у Людвігсбурзі, хоче також пред’явити звинувачення у співучасті в масових вбивствах охоронцям Майданека.

Файли на трьох підозрюваних у справі Майданека вже були передані до прокуратури. Курт Шрімм зауважує: "Навести докази в даному випадку деякою мірою проблематично".

Під цим він має на увазі, що не залишилося жодного свідка в живих або у стані свідчити про злочини, скоєні охоронцями. Але він сподівається, що справа Джона Дем'янюка буде прецедентом у будь-яких майбутніх розслідуваннях.

Дем'янюк був визнаний винним у наданні допомоги в масовому вбивстві 28 тис. євреїв у таборі смерті Собібор, де були вбиті 250 тис. з 6 млн жертв Голокосту.

Він був визнаний винним у Мюнхені 2011 року без найменшого свідчення про те, що саме він робив у таборі: судді ухвалили, що робота охоронцем – достатній доказ його вини у пособництві нацистам в їхній злочинній діяльності .

"Майданек є дуже складним випадком для нас, бо не було ніяких відокремлених місць для вбивства, як в інших нацистських таборах", – додав Шрімм.

"У нас мало матеріалу, а інформація неоптимальна", ­– зізнався слідчий.

До того ж вік і стан здоров'я деяких підсудних, скоріш за все, стане причиною того, що вони не будуть притягнуті до суду.

Дивіться також: "Зірка культового німецького серіалу виявився есесівцем"

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.