В Росії хочуть комп'ютеризувати архіви

Міністерство культури Російської федерації підготувало концепцію розвитку архівної справи в країні до 2020 року.

Про це повідомляє Коммерсантъ.

У поняття "архіви" в РФ входять як центри зберігання історично цінних і унікальних документів (що представляють дослідницький інтерес), так і звичайні документосховищa, матеріали яких необхідні для організації правильної бюрократичної роботи.

Зараз в Росії працюють 15 федеральних архівів, 204 регіональних і 2263 муніципальних архіву.

Одним із способів виконання обох архівних функцій, з точки зору розробників, має стати підвищення електронної доступності документів.

Концепція Мінкульту, зокрема, передбачає забезпечення до 2020 року онлайн-доступу до опису всіх фондів, що знаходяться в державних і муніципальних російських архівах. До цього ж часу повинні бути описані і бути доступні в електронному вигляді до 40% справ, що містяться в державних архівах.

Всі державні архіви до 2020 року повинні обзавестися сайтами, які будуть надавати загальну інформацію і забезпечувати електронний доступ до документів. Ці сайти мають бути інтегровані з порталами державних і муніципальних послуг.

Концепція передбачає включення електронного документа в якості одиниці зберігання державних архівів: фахівці повинні пропрацювати систему заходів, що забезпечує захист збережених електронних документів від фальсифікації, а також продумати систему матеріально-технічної інфраструктури для зберігання, тобто серйозно комп'ютеризувати цю сферу.

Для того щоб звільнити архівні площі, пропонується скоротити час зберігання документів особового обліку з 75 до 20 років. Саме ці документи, що містять дані про робочі місця і трудовий стаж громадян, складають основний масив зберігання.

У 2013 році в російські державні та муніципальні архіви надійшло 5 млн документів особового складу, притому що кількість документів постійного зберігання склало 1,9 млн.

Про те, як буде реалізовано цю пропозицію і що воно означатиме в контексті підтвердження трудового стажу при призначенні пенсій (заради чого, власне, дані документи багато в чому і відправляються на зберігання та облік), з документа не цілком зрозуміло.

Як відомо, днями російський архів відмовив російському історику в доступі до документу з 1937 року.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.