Архів СБУ відкрив доступ до документу, який в РФ досі засекречений

Галузевий державний архів Служби безпеки України виклав у вільний доступ документ КГБ 1937 року про діяльність японської агентури в СРСР.

Напередодні російський суд відмовив у доступі до документу, бо він є "державною таємницею", повідомили в ГДА СБУ.

14 липня 2014 р. Московський міський суд в закритому режимі виніс рішення про відмову в ознайомленні з документом "Закритий лист про терористичну, диверсійну та шпигунську діяльність японської агентури з числа харбінців" № 60268 від 20.09.1937 року, підписаним Народним комісаром внутрішніх справ СРСР – генеральним комісаром держбезпеки Миколою Єжовим.

Федеральна служба безпеки Російської Федерації відносить даний документ до державної таємниці.

Хоча б через суд російський історик Сергій Прудовський намагався добитися право ознайомитися із документом 77-річної давності, однак у Росії це виявилося неможливим.

Водночас в Україні доступ до матеріалів КГБ знову відкрито. Тож архівісти Архіву СБУ, прочитавши у Facebook судову тяганину історика, вирішили допомогти російському досліднику, і виклали даний документ у відкритий доступ.

Як розповів директор Архіву СБУ Ігор Кулик, у документі характеризується агентурна обстановка на Далекому Сході, аналізуються методи вербування агентів з числа білогвардійців японськими спецслужбами та описується підривна діяльність цієї агентури на території СРСР.

Також там містяться короткі характеристики білогвардійських організацій - "Далекосхідний військовий союз", "Всеросійська фашистська партія" та ін.

"Загалом інформація з документу має лише історичну цінність, тому в Україні доступ до нього не може бути обмеженим, - наголосив Кулик. - Ми вирішили допомогти російському історику, який добивався права на доступ через суд, і оприлюднили цей документ в Інтернеті", — розповідає Ігор Кулик.

На думку архівіста, Росія все ще вважає актуальними методи роботи КГБ і приховує від дослідників інформацію про такі організації, як наприклад, згадана у матеріалі "Всеросійська фашистська партія".

Ознайомитися із цим та іншими документами документами можна також в Інформаційно-довідковому залі Галузевого державного архіву Служби безпеки України: м. Київ, вул. Ірининська, 4. Телефон: (044) 255-82-24 (щодня з понеділка по п’ятницю з 14.00 до 17.00). Або в інтернеті через Eлектронний архів визвольного руху.

Нагадаємо, що цього року відновлено вільний доступ до розсекречених у 2008-2010 роках документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КГБ, які зберігаються в Архіві СБУ.

Сталий доступ до цих матеріалів повинен бути гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка як невід’ємну ознаку демократії передбачає обов’язкову можливість дізнатися об’єктивно про елементи своєї історії.

Для цього в Україні започатковується процес виведення історичних архівів з відання сучасних спецслужб. На думку ініціаторів процесу, такий крок буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Також: "Архів СБУ оприлюднив документи про сталінські репресії. СКАНИ"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.