У Москві готують сепаратистський підручник з історії "Новоросії"

У Москві сепаратисти організували "круглий стіл", присвячений розробці підручника з історії "Новоросії".

Про це повідомляє Газета.ru.

Появу посібника ще 27 червня анонсував Олег Царьов, який перебуває у всеукраїнському розшуку за вчинення кримінальних злочинів.

Крім Царьова, у заході брали участь кілька представників сепаратистів, а більшість учасників круглого столу склали переважно росіяни - представники праворадикальної тусовки з оточення Алєксандра Проханова (газета "Завтра"),

На засідання також були запрошені російські військові, міліціонери, "теоретик англосаксонської змови" Ніколай Старіков, директор Інституту країн СНД Константін Затулін, публіцист-сталініст Анатолій Вассерман, історик Алєксандр Дюков, утікач Олександр Чаленко та інші євразійці.

За підсумками заходу з'явиться експертна робоча група зі складання підручника. На "круглому столі" пробували визначити "ідеологію держави", обговорити питання формування ідентичності та системи цінностей республік.

Анонсовано, що в підручнику "буде величезний історичний відрізок від найдавніших часів, а не тільки сучасні події".

За словами представника "Народного фронту Новоросії" Олександра Зінченка (керівника тітушок під час зимового Антимайдану), ідеологію підручника в першу чергу визначатиме приналежність до російського світу.

"Якщо Росія для нас зараз є свого роду бастіоном традиційних гуманістичних цінностей, то Новоросія являє собою потужний форпост цих цінностей на західному рубежі російської держави", - сказав Зінченко.

Він також наголосив, що особливе місце в системі "новоросійських" цінностей займає "Велика Перемога і той масовий героїзм, який з нею пов'язаний".

"По суті, Новоросія є символом торжества російського духу, трудової доблесті і військової честі, - додав Зінченко. - Саме на цьому ідеологічному базисі і формується національна самосвідомість народу Новоросії".

Царьов пообіцяв створити і почати тиражувати підручник до 1 вересня - щоб "устигнути до початку нового навчального року".

Новоросія - адміністративна назва, запроваджена у XVIII сторіччі імперською адміністрацією в Санкт-Петербурзі для земель Війська Запорізького та Кримського Юрту (ханства). За царату використовувалася як політичний термін.

Новоросійська губернія існувала на козацьких і татарських землях двічі: в 1764-1783 рр. з центром у Кременчуку і в 1796-1802 рр. з центром у Новоросійську (пізніше Катеринослав, нинішній Дніпропетровськ).

У XIX сторіччі губернію було розділено на три - Катеринославську, Херсонську і Таврійську. Частина території нинішнього Донбасу (Луганськ, Донецьк, Артемівськ, Маріуполь) входила до Катеринославської губернії зі столицею в нинішньому Дніпропетровську. До неї ж належали Таганрог і Ростов-на-Дону (нині територія РФ).

Північні землі нинішнього Донбасу ніколи не належали до "Новоросії". Слов'янськ (козацький Тор), Краматорськ, Старобільськ, Біловодськ були у складі Слобожанської України (в ті часи Харківської губернії).

Здобуті в результаті війн із Османською імперією землі Дикого степу від Дністра до Кубані колонізовувалися переважно українцями.

На думку відомого дослідника історичної демографії, москвича Володимира Кабузана, частка українців у Херсонській та Катеринославській губерніях (разом) в середині ХІХ сторіччя складала 74%.

Дивіться також:

Історія Новоросії та її етнічний склад

Малоросія - країна, яка не відбулася. КАРТИ

Донецько-Криворізька республіка. Крах сепаратистів

Європейці заснували Донбас. Чому ж регіон став Антиєвропою?

"Донецькі правили згідно з політичними традиціями Степу" - історик

Два береги одного Степу. Про дружбу козаків і татар

Українці, які створили Російську імперію

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.