У ФРН нагородили людей, які боролися з соціалістичною Німеччиною

У столиці Німеччини відбулося нагородження лауреатів Німецької національної премії 2014 року.

З нагоди 25-ї річниці падіння Берлінської стіни ними стали троє активістів протестного руху в Німецькій демократичній республіці [НДР - соціалістична частина Німеччини після Другої світової], повідомляє dw.de.

Також нагороду отримав архів "Громадянський рух", розташований у Лейпцигу, де восени 1989 року почалися мирні демонстрації, які у результаті привели до возз'єднання Німеччини.

Премія вручена пасторам з Лейпцига Крістіану Фюреру і Крістофу Вонненберґеру, а також правозахиснику Уве Швабе.

За словами засновників премії, в особі цих людей нагороджені всі жителі НДР, які в 1989 році виходили з протестом на вулицю.

"Я виступаю від імені тих багатьох, хто заслужив цю нагороду, - наголосив Швабе. - Це були люди, які своєю мужністю, незважаючи на загрозу відкриття вогню по демонстрантах, змусили комуністичну диктатуру встати на коліна".

Еколог і правозахисник Швабе восени 1989 році був першим кандидатом на арешт в списку органів держбезпеки НДР.

Пастори Фюрер і Вонненбергер були ініціаторами проведення молебнів про світ, що переросли в масову протестний рух, в якому брали участь десятки тисяч противників східнонімецького режиму. Під гаслом "Ми - народ" вони мирно виступали за демократичне оновлення держави.

Німецька національна премія вручається з 1997 року. Присуджує її Німецький національний фонд, розташований у Гамбурзі. Премія вшановує осіб та організації, які сприяли возз'єднанню Німеччини та зміцненню її ролі в Європі. Призовий фонд - 60 тисяч євро.

Дивіться також інші матеріали за темою "НДР"

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.