Спецпроект

В Росії знищують музей табору, де вмер Стус. ФОТО

У Пермі (РФ) розпочато демонтаж конструкцій меморіалу історії політичних репресій - єдиного в Росії музею ГУЛАГу під відкритим небом.

Про це повідомляє Комсомольская правда з посиланням на виконавчого директора музею Татьяну Курсіну.

За її словами, робітники знищують бензопилкою автентичні дерев'яні конструкції і металеві ворота табірної зони.

"Я була в шоці від цього мракобісся, - заявила Курсіна. - На території музею опечатані приміщення, де знаходиться майно автономної некомерційної організації [яка створила експозицію, хоча загалом музейний комплекс належить державній структурі - ІП]".

Вона наголосила, що невідомо, хто віддав наказ фізично знищувати музей.

Також ніхто не порадився з фахівцями - чи можна розпилювати цінні конструкції, які волонтери та співробітники музею довгий час по крихтах збирали по всій окрузі, щоб повною мірою відтворити обстановку гулагівського табору.

"Якщо так далі піде, то на території "Пермі-36" ми побачимо красиві квітнички, а від унікальної пам'ятки не залишиться зовсім нічого", - наголосила Курсіна.

 Розпиляні ворота шлюзу, через який у табір автозаки ввозили ув'язнених. Фото: прес-служба музею "Перм-36"

Нагадаємо, нещодавно губернатор Пермського краю Віктор Басарґін провів робочу зустріч із активістами пермської філії історико-правозахисної організації "Меморіал", під час якої урочисто пообіцяв, що музей "Пермь-36" буде збережений і продовжить свою діяльність у повному обсязі.

Як відомо, у червні 2014 року міністерство культури РФ визнало недоцільним реалізацію федеральної програми "Про увічнення пам'яті жертв політичних репресій".

У червні 2013 року повідомлялося, що автори концепції єдиного підручника з історії для російських шкіл уникають говорити про політичні репресії в СРСР.

Згідно з соціологічним опитуванням 2012 року, росіяни поступово забувають про сталінські репресії.

"Перм-36" - неофіційна назва радянської виправно-трудової колонії суворого режиму №36 для засуджених за "особливо небезпечні державні злочини" в селищі Кучино Чусовського району Пермської області РФ.

З 1972 року в колонії утримувалися засуджені за звинуваченням в "антирадянській агітації і пропаганді" - серед них Василь Стус, Левко Лук'яненко, Валерій Марченко, Василь Овсієнко, Юрій Литвин, Олекса Тихий, Володимир Буковський, Натан Щаранський, Баліс Ґаяускас та інші політв'язні, значну частину яких складали українці.

У 1985 році в карцері колонії за нез'ясованих обставин помер Василь Стус. Табірні наглядачі знищили рукопис із 300 неопублікованих віршів поета.

Крім Стуса, внаслідок перебування в колонії №36 у тюремних лікарнях померли ще троє політв'язнів-членів Української Гельсінської групи - Олекса Тихий (1984), Юрій Литвин (1984), Валерій Марченко (1984).

Колонія була закрита в 1988 році. У 1996-му на її території було створено Меморіальний музей історії політичних репресій "Перм-36" - єдиний у Росії музей ГУЛАГу під відкритим небом.

У 2004 році Фонд світових пам'ятників уніс "Перм-36" до переліку 100 особливо охоронюваних пам'яток світової культури. Розпочато процедуру зі внесення музею до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

В червні 2014 року музей опинився під загрозою закриття, в тому числі і через звинувачення в "бандерівщині, лібералізмі та шпигунстві". Бюджетна підтримка "Пермі-36" припинилася ще з травня, у зв'язку з чим у музеї відключено електрику і не проводяться екскурсії.

Читайте також: "Як загинув Василь Стус"

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.