На честь загиблих в АТО просять називати вулиці

Український інститут національної пам’яті звертається до органів місцевого самоврядування з пропозицією вшанувати пам’ять військовослужбовців, які загинули під час антитерористичної операції.

Про це повідомляє офіційний сайт УІНП.

За словами координатора програми УІНП із вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців Павла Подобєда, Україна втратила у боях із ворогом понад 200 солдатів та офіцерів Збройних сил, Прикордонної служби, Національної гвардії та СБУ.

УІНП пропонує органам місцевого самоврядування провести комплекс заходів, щоб ушанувати загиблих земляків. Йдеться про встановлення пам’ятників або меморіальних дошок на честь загиблих, присвоєння вулицям їхнього імені.

Інститут також просить органи місцевого самоврядування рекомендувати управлінням освіти перший урок у школах 1 вересня 2014 року розпочати із вшанування пам’яті загиблих захисників України хвилиною мовчання.

"Загиблі військовослужбовці – герої незалежної України, - наголосив Подобєд. - Ми маємо гідно вшанувати їхню пам’ять, щоб молоде покоління знало, хто віддав своє життя за їхнє майбутнє".

За його словами, УІНП звернувся до Київського міського голови та Київської міської ради із проханням провести заходи, щоб вшанувати пам’ять загиблих співробітників МВС киян Родіона Добромолова та Володимира Кравчука.

Добромолов Родіон – солдат спецпідрозділу МВС "Азов", загинув під час штурму захопленого ворогом управління МВС у м. Маріуполь, похований у м. Києві. Залишилась дружина та неповнолітня дочка.

Кравчук Володимир – лейтенант, командир 2-го взводу 1-ої роти 1-го батальйону спеціального призначення "Барс" МВС України, загинув від кулі снайпера у бою за селище Ямпіль.

Iнші матеріали за темами "Топоніміка" та "Історична пам'ять"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.