У КИЄВІ СТВОРЯТЬ ПАРК ІЗ ПАМ'ЯТНИКАМИ ЧАСІВ УРСР

Київська влада вирішила увіковічнити соціалізм і створити в районі Експоцентру (Виставка досягнень народного господарства) парк-алею "соціалістичної епохи".

Сюди звезуть пам'ятники, які знесені і зберігаються на базах комунальних підприємств Києва, а також ті, які захочуть знести в майбутньому, повідомляє УП.Київ із посиланням на "Сегодня".

Автори ідеї планують також збирати пам'ятники з усієї України.

"Ініціатива створення парку з'явилася після актів вандалізму над пам'ятниками тієї епохи. Але будь-який пам'ятник – це частина історії, і її потрібно зберегти", - розповів голова Голосіївської райдержадміністрації Микола Даневич.

Він додав, що зараз тривають роботи над створенням робочого проекту і після завершення його винесуть на громадські слухання.

Крім того, для реалізації проекту потрібен дозвіл Держуправління справами, адже ВДНГ знаходиться на його балансі. Тому після громадських слухань проект передадуть до Київради для подальшого звернення до держвлади.

"Буде створено робочу групу, яка виїде на місце і визначить, де може бути облаштований парк. Не виключено, що це буде алея під відкритим небом, яка цілодобово охоронятиметься", - сказав начальник управління культурної спадщини КМДА Яків Діхтяр.

Він додав, що біля кожного пам'ятника планують встановити плакат з інформацією, де він стояв раніше і хто його створив.

"Якщо проект буде схвалений всіма структурами і будуть знайдені гроші, то вже навесні наступного року можна буде приступити до облаштування. Залежно від концепції та кількості пам'ятників, це обійдеться в 10-12 мільйонів гривень", - сказав Діхтяр.

Депутати Київради підтримують ідею, але зазначають, що в міському бюджеті на це гроші не передбачені.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.