Шукають свідків убивств на Майдані

Адвокати родин людей, убитих у січні-лютому 2014 року під час протестів у Києві, закликають свідків трагічних подій зголошуватися на "гарячу лінію". Свідчення можуть виявитися поворотними та допомогти встановити винних у смертях "Небесної Сотні".

Про це повідомляє ЄвромайданSOS.

За словами активістів, у справі вкраї мало речових доказів - йдеться про одяг, зброю, набої тощо. По суті, єдина надія на встановлення справедливості та покарання винних у страшних злочинах проти Майдану - це свідки.

Адвокати родин загиблих закликають свідків трагічних зимових подій зголошуватися на спеціальну "гарячу лінію" +380 095 258 2211 (працює з 9 до 18 години у робочі дні).

"Якщо ви досі боїтеся, зволікаєте, не хочете себе переобтяжувати, не знаходите часу, аби засвідчити те що бачили, - ви таким чином сприяєте безкарності, а винні у смертях на Майдані можуть ніколи не бути покараними", - стверджують правники.

Свідчення збирають по всіх епізодах, пов’язаних з летальними випадками на Майдані: січневі смерті (Нігоян, Жизневський, Сеник), 18 лютого в Маріїнському парку, 18 лютого ввечері на Майдані, поодинокі смерті 19 лютого та масові вбивства на Інститутській 20 лютого".

"Ми зацікавлені в тому, щоб по-перше, були встановлені реально винні особи. А по-друге, щоб не було засуджено невинних, - зазначив адвокат однієї із родин "Небесної Сотні" Павло Дикань. - Зараз ми виходимо на стадію пред’явлення обвинувачень, які мають бути обґрунтованими".

Проблема полягає в тому, що невідомо, звідки саме стріляли в більшість із загиблих. Це визначається моментом смерті, тим, де і як лежить тіло, що не завжди зафіксовано. Численні відеоматеріали дають можливість зрозуміти, звідки стріляли лише в деяких із загиблих.

"У більшості ж випадків - уся надія на свідків. Саме тому ми, адвокати, і просимо людей, які бачили смерті майданівців, зголошуватися на "гарячу лінію", - наголосив Дикань. - Це вкрай важливо".

Безкарність стала одним із головних факторів, який вивів людей на Майдан. Адвокати, закликаючи свідків смертей "Небесної Сотні" виходити на зв’язок, наголошують, що замовчування в цьому випадку дорівнює безкарності.

Як відомо, у липні 2014 року Тимчасова слідча комісія ВР із розслідування розстрілів демонстрантів у Києві 18-20 лютого повідомила, що в МВС знищено речові докази причетності працівників спецпідрозділів МВС до масового вбивства людей на Майдані.

У червні 2014 року істориків і студентів профільних спеціальностей запрошували долучитися до проекту "Усні історії медиків Майдану", мета якого - документувати свідчення волонтерів медичних бригад, котрі працювали на передовій під час акцій протесту Революції Гідності в Києві взимку 2013-14 років.

Дивіться також інші матеріали за темою "Майдан"

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.