Шукають свідків убивств на Майдані

Адвокати родин людей, убитих у січні-лютому 2014 року під час протестів у Києві, закликають свідків трагічних подій зголошуватися на "гарячу лінію". Свідчення можуть виявитися поворотними та допомогти встановити винних у смертях "Небесної Сотні".

Про це повідомляє ЄвромайданSOS.

За словами активістів, у справі вкраї мало речових доказів - йдеться про одяг, зброю, набої тощо. По суті, єдина надія на встановлення справедливості та покарання винних у страшних злочинах проти Майдану - це свідки.

Адвокати родин загиблих закликають свідків трагічних зимових подій зголошуватися на спеціальну "гарячу лінію" +380 095 258 2211 (працює з 9 до 18 години у робочі дні).

"Якщо ви досі боїтеся, зволікаєте, не хочете себе переобтяжувати, не знаходите часу, аби засвідчити те що бачили, - ви таким чином сприяєте безкарності, а винні у смертях на Майдані можуть ніколи не бути покараними", - стверджують правники.

Свідчення збирають по всіх епізодах, пов’язаних з летальними випадками на Майдані: січневі смерті (Нігоян, Жизневський, Сеник), 18 лютого в Маріїнському парку, 18 лютого ввечері на Майдані, поодинокі смерті 19 лютого та масові вбивства на Інститутській 20 лютого".

"Ми зацікавлені в тому, щоб по-перше, були встановлені реально винні особи. А по-друге, щоб не було засуджено невинних, - зазначив адвокат однієї із родин "Небесної Сотні" Павло Дикань. - Зараз ми виходимо на стадію пред’явлення обвинувачень, які мають бути обґрунтованими".

Проблема полягає в тому, що невідомо, звідки саме стріляли в більшість із загиблих. Це визначається моментом смерті, тим, де і як лежить тіло, що не завжди зафіксовано. Численні відеоматеріали дають можливість зрозуміти, звідки стріляли лише в деяких із загиблих.

"У більшості ж випадків - уся надія на свідків. Саме тому ми, адвокати, і просимо людей, які бачили смерті майданівців, зголошуватися на "гарячу лінію", - наголосив Дикань. - Це вкрай важливо".

Безкарність стала одним із головних факторів, який вивів людей на Майдан. Адвокати, закликаючи свідків смертей "Небесної Сотні" виходити на зв’язок, наголошують, що замовчування в цьому випадку дорівнює безкарності.

Як відомо, у липні 2014 року Тимчасова слідча комісія ВР із розслідування розстрілів демонстрантів у Києві 18-20 лютого повідомила, що в МВС знищено речові докази причетності працівників спецпідрозділів МВС до масового вбивства людей на Майдані.

У червні 2014 року істориків і студентів профільних спеціальностей запрошували долучитися до проекту "Усні історії медиків Майдану", мета якого - документувати свідчення волонтерів медичних бригад, котрі працювали на передовій під час акцій протесту Революції Гідності в Києві взимку 2013-14 років.

Дивіться також інші матеріали за темою "Майдан"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.