ДУГІНА ЗВІЛЬНИЛИ З МДУ ЗА "ПОЛІТИКУ"

Філософ-євразієць Алєксандр Дуґін, який очолював кафедру соціології міжнародних відносин Московського державного університету (МДУ), покинув університет через розбіжності з керівництвом.

Про це він написав на своїй сторінці "ВКонтакте", повідомляє "Дождь".

"З порушенням всіх правил ректор МДУ В.А. Садовничий скасував свій указ ... про моє призначення за конкурсом на посаду завідувача кафедри ... до 2019 року, який сам же підписав місяць тому, - поскаржився Дуґін. - У розмові з деканом Садовничий заявив, що це реакція "певних кіл" на мою позицію по Новоросії. Яких, не уточнив.

За словами євразійця, декана факультету соціології Владіміра Добрєнькова, "російського патріота", також звільнено: "Те, за що боролися ліберали і атлантисти протягом стількох років, сталося".

Екс-завкафедри заявив, що не знає, чому ректор МДУ прийняв таке рішення.

"[Ректор сказав, що] МГУ місце для науки, а не політики, а Дуґін, мовляв, занадто захопився політикою, - заявив Дуґін. - Але далі цікаве: на місце завідувача кафедрою Соціології міжнародних відносин висунутий Жиріновскій".

Зразок філософії філософа Дуґіна

Алєксандр Дуґін вважається одним з головних ідеологів неоєвразійства. Наприкінці 1980-х років він приєднався до антисемітсього товариства "Пам'ять", а в 1994 році разом із Едуардом Лімоновим заснував Націонал-більшовицьку партію.

З приходом до влади Владіміра Путіна Дуґґін пішов із опозиції і став висловлюватися на користь чинної влади. Він очолював кафедру соціології міжнародних відносин МДУ з 2009 року. У травні 2014 його переобрали на новий п'ятирічний термін.

У червні 2014 років Дуґін випустив відеозвернення, де закликав росіян "вбивати, вбивати і вбивати" українців.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.