Спецпроект

Голландія поверне "золото скіфів" в Україну

Музейні предмети, передані для експонування земельному краєзнавчому музею в місті Бонн і археологічному музею Амстердамського університету "Аллард Пірсон", повинні повернутися в Україну.

МЗС Королівства Нідерланди підтвердило визнання всіх експонатів виставки державною власністю України, повідомляє Радіо Свобода.

"Музейний фонд України є національним надбанням, а законним власником предметів, які належать до державної частини музейного фонду, є народ України", - нагадали в міністерстві статтю 15 Закону України "Про музеї та музейну справу".

У відомстві підкреслили, що перебування всіх музейних предметів, що належать до державної частини музейного фонду України, без узгодження з боку Міністерства культури України є незаконним.

Претензії з боку Російської Федерації, яка тимчасово окупувала Крим, не мають під собою жодних правових та інституційних основ.

Згідно з рішенням міністерства, зберігання та оперативне управління музейними предметами виставки після повернення в Україну буде забезпечувати Національний музей історії України.

Зараз тривають переговори з музеєм Амстердамського університету "Аллард Пірсон" щодо юридичних умов повернення виставки в Київ.

Як відомо, у червні 2014 року роботу виставки золота скіфів, на яке претендує Росія, продовжили з політичних причин до вересня.

МЗС Росії і працівники кримських музеїв наполягали на поверненні експонатів на півострів, незважаючи на анексію Криму Росією.

У березні 2014 року МЗС України передало ноту своїм нідерландським колегам із проханням гарантувати повернення експонатів із кримських музеїв, які перебували на виставці "Крим: золото і таємниці Чорного моря" в Амстердамі, в Україну.

Виставка "Крим: золото і секрети Чорного моря" була відкрита в археологічному музеї Пірсона Амстердамського університету на початку лютого 2014 року.

Вона сформована з колекцій п'яти українських музеїв, один з яких знаходиться у Києві, чотири - у Криму (Керченський, Бахчисарайський, Херсонеський заповідники і Центральний музей Тавриди).

Там зібрані археологічні знахідки, серед більш 500 експонатів - артефакти зі скіфського золота, церемоніальний шолом, дорогоцінні камені, мечі, панцирі, домашнє начиння стародавніх греків і скіфів.

Нідерланди не визнають приєднання Криму до Росії, яке відбулося вже після відкриття виставки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.