Кримські татари ігнорять окупантів і святкують День прапора

У Криму відбуваються заходи, присвячені Дню кримськотатарського прапора, який традиційно відзначається з 2010 року.

Про це повідомляє УкрІнформ.

Від ранку, незважаючи на заборону, дорогами півострова їздять автомобілі з національними прапорами кримських татар. Також національною символікою прикрашені приватні будинки і вікна багатоквартирних будинків, де живуть кримські татари.

Цього дня, незважаючи на заборону "кримської влади", відбудеться автопробіг.

"Ніхто не може заборонити кожному окремо прикрасити свою машину прапором та їздити протягом всього дня вулицями міст і сіл нашого Криму", - розповів організатор свята, член Меджлісу кримськотатарського народу Ділявер Акієв.

За його словами, основні заходи, присвячені Дню прапора, пройдуть у Сімферополі в мікрорайоні Фонтани.

Там запланований конкурс малюнків на асфальті, фотоконкурс "Байрагім" (Мій прапор), командні квест-ігри, виставка майстрів декоративно-прикладного мистецтва, майстер-клас з гончарного мистецтва, а також спортивні та кулінарні конкурси.

 Прапор кримських татар. Блакитний колір використовувався ще у прапорах Кримського Юрту (ханства).

Золотий герб — тарак-тамга ("герб-гребінь") — є родовим знаком Ґераїв, які були єдиною правлячою династією Кримського Юрту протягом існування держави (1449-1873). 

Після проголошення Україною незалежності (1991 рік) прапор був прийнятий Курултаєм кримськотатарського народу як національний

День кримськотатарського прапора цього року вперше проходитиме на огородженій території, а біля входу будуть встановлені характерні для масових заходів у РФ металодетектори.

Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вважає, що рівень ксенофобії "кримської влади" при розгляді заявок саме від кримських татар на проведення масових заходів зашкалює до "позамежного рівня".

Нагадаємо, окупаційна влада Сімферополя відмовила Меджлісу у проведенні Дня кримськотатарського прапора в центрі міста, а також не узгодила з ним маршрут автопробігу, приуроченого до цього свята.

У травні 2014 року окупаційна влада Криму забороняла кримським татарам проводити масові заходи до 70-річчя сталінської депортації.

Дивіться також інші матеріали за темою "Символіка"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.