Останній маршал СРСР проти російського вторгнення в Україну

Екс-міністр оборони СРСР, маршал Радянського Союзу Дмитро Язов заявив, що Росія не повинна вводити війська в Україну.

Він підкреслив, що "подібні необдумані дії можуть привести до третьої світової війни", передає "Інтерфакс".

Свою заяву Язов виголосив на Всеармійських зборах офіцерів запасу в Москві.

Дмитро Язов є останнім живим маршалом СРСР. Був передостаннім міністром оборони СРСР (1987-1991), в 1991 році приєднався до заколоту ГКЧП [Державного комітету з надзвичайного стану], ставши одним із його творців.

За наказом Язова у Москву були введені танки і важка військова техніка, що призвело до смерті трьох цивільних москвичів під час багатотисячних акцій протесту проти ГКЧП і на підтримку реформ, обличчям яких був тодішній керівник Російської СФРР Борис Єльцин.

Після провалу путчу був заарештований і до 1993 року перебував під вартою. Амністований Держдумою, звільнений з військової служби і нагороджений іменним пістолетом в 1994 році.

Дивіться також:

1991: прес-конференція ГКЧП у Москві. ВІДЕО

Офіціоз програми "Время" про ГКЧП і Кравчука. ВІДЕО

Початок кінця. Радянський Союз помирав під "Лебедине озеро"

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.