У Криму пропонують замінити "депортованих" на "репресованих"

Директор кримського болгарського культурного центру "Ізвор" Іван Абажер запропонував зробити єдиний день жалоби для всіх депортованих народів Криму.

Про це він повідомив на засіданні круглого столу в Сімферополі, передають Крим.Реалії.

"Хочу виступити з ініціативою проведення траурних заходів усіх депортованих народів в одну дату, - сказав Абажер. - Я думаю, що так ми будемо краще розуміти один одного. Це дасть нам можливість вийти на новий рівень відносин".

Круглий стіл був присвячений "заходам із реабілітації вірменського, болгарського, грецького і кримськотатарського народу".

Також під час засідання керівник юридичної служби "Алтин ярук" Енвер Умеров запропонував статус народів, депортованих з Криму, замінити на репресованих.

"Реабілітація була нав'язана нам українською державою, - заявив Умеров. - Ніхто не повинен нас реабілітувати. Ми - кримські татари, болгари, німці є репресованими".

Умеров наголосив, що кримінальний кодекс РФ не містить поняття "депортація" як санкцію за покарання.

"Таке поняття, як депортація, можна застосовувати до повій, до громадян, які порушили закон, - наголосив кримськотатарський юрист. - Ми підготували законопроект про те, щоб республіканський комітет вилучив зі своїх документів поняття "депортовані". 

Як відомо, у квітні 2014 року президент РФ Владімір Путін підписав указ про "реабілітацію" кримськотатарського та інших народів Криму, що постраждали від сталінських репресій. У відповідь лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв заявив, що Росія сама має реабілітуватися перед татарами.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.