Діяльність РФ у Криму - спадщина тоталітаризму

Низка колишніх членів КГБ сьогодні "займають прибуткові позиції, через те зрозуміло, що вони прагнуть повернутись до часів своєї гарної молодості, цього однак Захід не побачив".

Про це заявляє фінська письменниця Софі Оксанен – учасниця празької міжнародної конференції "Спадщина тоталітарізму сьогодні", повідомляє Радіо Свобода.
 
Виступ письменниці був присвячений спадщині тоталітарного режиму в країнах колишнього радянського блоку, зокрема, письменниця торкнулась ситуації в Україні. Захід "проспав", ситуацію в Криму можна було передбачити набагато раніше, "західні  країни не хотіли бачити, що там діється", наголосила Оксанен.
 
На конференції її учасники обговорюють проблеми збереження національної пам’яті, необхідності вивчення злочинів тоталітарних режимів.

Зокрема Мілуше Горска – заступник голови Сенату (вищої палати чеського парламенту) наголосила на необхідності "утримувати в пам’яті часи, коли свобода ще не була очевидною річчю, і через 25 років від падіння "залізної завіси" треба звернути увагу на ті країни, де спадщина тоталітаризму все ще "становить реальну загрозу".
 
Серед учасників празької конференції – колишній президент Литви Вітаутас Ландсберґіс, директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, лідер кримських татар Мустафа Джемілєв, російський дисидент Олександр Подрабінек, польський дослідник з  Інституту національної пам’яті Кшиштоф  Персак, голова чеської Конфедерації політичних в’язнів Надєжда Кавалірова, а також низка політиків, учених, дисидентів з Німеччини, Швеції, США, Румунії Угорщини, Словаччини, Австрії, Естонії.

"Суть українського уроку в тому, що тоталітаризм не зникає безслідно, він може підняти голову і взяти реванш, — цитує В’ятровича прес-служба ЦДВР. — Двадцять три роки незалежності продемонстрували — неподолане тоталітарне минуле деформує сьогодення, наближаючи його до своїх спотворених стандартів".
 
У програмі конференції — демонстрація стрічки польського режисера Анджея Вайди "Катинь" і литовський фільм "Радянська історія".
 
Лідеру кримських татар Мустафі Джемілєву вручили нагороду Платформи європейської пам’яті та сумління за особистий внесок та невтомні зусилля у захисті прав людини та фундаментальних демократичних цінностей та свобод у добу тоталітарного Радянського союзу й у часи незалежної України. 

Дводенну міжнародну конференцію в Празі "Спадщина тоталітаризму сьогодні" організувала Платформа європейської пам’яті та сумління під патронатом заступника голови Сенату парламенту Чехії Мілуше Горської у співпраці з Міжнародним Вишеградським фондом, чеським Інститутом з вивчення тоталітарних режимів під егідою Міністерства культури Чехії.

Платформу європейської пам’яті та сумління було створено у жовтні 2011 року. Наразі ПЄПС об’єднує 37 урядових, академічних та музейних установ із 13 країн Євросоюзу, Молдови, України, а також Канади. Метою організації стало об’єднання зусиль задля поширення інформації про діяльність тоталітарних режимів і вшанування пам’яті жертв.

Від України учасниками ПЄПС є Центр досліджень визвольного руху та Меджліс кримськотатарського народу.

У червні 2012 року на конференції в Європейському парламенті у Брюсселі Платформа заснувала правову експертну групу для роботи над створенням наднаціональної інституції правосуддя для засудження важких злочинів, скоєних комуністичним тоталітарним режимом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.