Через окупацію кримськотатарська мова може не перейти на латинку

Використання латинської графіки в абетці кримськотатарської мови - під загрозою через законодавство РФ.

Про це повідомляє агенція QHA.

Більше 20 років кримськотатарська мова переживає реформу переходу з кириличної графіки на латинку. Ще в 1992 році в кримськотатарському співтоваристві була прийнята латинська графіка, а в 1997 році її ратифікувала Верховна рада Криму.

Досі повноцінного переходу писемної мови на нову графіку не відбулося, повідомляє видання. До того ж закон "Про мови народів РФ" вимагає, що всі абетки мають будуватися на графічній основі кирилиці. Інша графіка може встановлюватися лише федеральними законами.

 

За словами професора Аділе Емірової, необхідність прийняття нової графіки полягає в тому, що латинська абетка найбільш адекватно передає звуковий склад кримськотатарської мови і дозволяє уникнути використання диграфів (Кь, нь, г', дж).

"Якщо Україна не забороняла, але й нічого не робила для того, щоб перейти на латинку, то в російському законі написано - тільки кирилиця. - зазначила Емірова. - Отже, нам, мабуть, не дозволять використовувати латинську графіку".

Меджліс планує підняти це питання на засіданні робочої групи, яка готує законопроект про освіту у самопроголошеній "Республіці Крим".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.