Архів СБУ показав цензуровані листи з фронту. ФОТО

Галузевий державний архів СБУ оприлюднив колекцію архівних матеріалів "Прості люди Другої світової: думки, настрої, переживання". Серед артефактів - накази про цензуру в армії (донедавна таємні) та перлюстроване листування червоноармійців.

Таким чином історики хочуть показати інший бік війни: як тоталітарний режим тиснув навіть на тих, хто за нього воював, повідомляють організатори.

Через сім десятиліть конфісковані НКВД листи простих людей доступні для дослідників і всіх зацікавлених.

Основа колекції – листи з фронту та на фронт, в яких простежуються настрої та ставлення людей до лихоліття війни.

За словами заступника директора Архіву СБУ Володимира Бірчака, радянська влада не заоохочувала громадян відверто висловлювати свою точку зору щодо війни.

З цією метою радянською владою було створено так звані "пункти ПК" — перлюстрації кореспонденції, які переглядали листи та вилучали із них непотрібні та недозволені, на думку радянської влади, речі чи слова.

Лист із Кам'янця-Подільського на фронт, зі штампом цензора. Липень 1944 року, через три місяці після звільнення міста від німців

При цьому цензура застосовувался не тільки до мимоволі висловленої автором листа військової таємниці (кількість військ, місця боїв, назви підрозділів тощо).

"Так, скажімо, фотографія бійця, що був пораненим чи понівеченим на фронті, не мала права дійти до родичів через політичну та військову недоцільність", — зазначив Бірчак.

"Якщо ж у листах вояків був негатив, зневага, погрози, зневіра в радянському уряді, владі, критичні висловлювання, вони потрапляли під кримінальну статтю, - додав науковий консультант Архіву СБУ, кандидат історичних наук Валерій Огороднік. – Загрожувало від 10 до 15 років".

Де тут була військова таємниця?

Окремим розділом архівної колекції є добірка наказів про створення, роботу та функції вищезгаданих пунктів перлюстрації кореспонденції у 1939-1945 роках, а також ряд так званих меморандумів — витяги із недозволених листів, що подавались партійному та вищому керівництву НКВД для аналізу.

"Наказую запровадити на всю вхідну і вихідну поштово-телеграфну кореспонденцію діючих частин Червоної Армії, Військово-Морського флоту цензуру. Проводити офіційне розкриття всієї червоноармійської кореспонденції: прості, рекомендовані, цінні листи, телеграми і посилки", - цитує радянський документ Валерій Огороднік.

Оприлюднено також документи про реакцію населення на події війни, що адресувалися особисто Народному комісару внутрішніх справ Лаврентію Берії.

Копії вищезгаданих документів передані ГДА СБУ до Національного музею історії Великої Вітчизняної Війни та до Електронного архіву українського визвольного руху.

Ознайомитися та скопіювати архівні матеріали охочі можуть в інформаційно-довідковій залі Служби безпеки України, що працює щодня з понеділка по п’ятницю з 14.00 до 17.00 і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ірининська, 4. Телефон: (044) 255-82-24. 

Дивіться також:

Як радянський агітпроп цензурував "неправильних" космонавтів. ФОТО

Останні листи з-під Сталінграду. Що писали німці перед капітуляцією

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.