Біля Вічного вогню в Києві відзначать "першу хвилину миру"

З ініціативи Міністерства культури та Українського інституту національної пам’яті 8 травня у Києві в Парку вічної слави пройде символічна акція "Перша хвилина миру".

"Мир у Європі після Другої світової війни настав 8 травня 1945 року о 23:00, - нагадують організатори акції. - Цьогоріч Україна, яка балансує на грані нової війни через зовнішню агресію, згадає ціну миру й перемоги у війні минулій".

60 мільйонів життів, з них майже 10 мільйонів українців — стільки коштувало відновлення миру 8 травня 69 років тому. У вир бойових дій була втягнута 61 країна, а це 80% населення Землі.

"Ніколи знову!" — говорить в ці дні Україна. Ми згадуємо співвітчизників, полеглих у боротьбі з нацизмом у складі різних формувань — Червоної армії, Української повстанської армії, армій країн-союзників Антигітлерівської коаліції.

Час і місце: 8 травня, 21:45 - 23:15. Київ, Парк Вічної слави (вул. Мазепи, біля Вічного вогню).

Акція розпочнеться о 21:45 із покладання квітів до Вічного вогню. У наступній, мистецькій частині, прозвучить європейська та українська музика, під яку згадуватимуть полеглих. Завершиться акція о 23-й, символізуючи перші хвилини миру в Європі.  

Як відомо, капітуляція Німеччини була підписана саме 8 травня пізно ввечері [через різницю часових поясів в Україні на той час уже настало 9 травня - ІП]. Формально саме в цей день завершилася війна у Європі.

За словами організаторів акції, цього року Україна розширює відзначення пам’яті про війну, яка ніколи знову не повинна повторитися. Початок заходів 8 травня також дозволить провести частину святкувань у єдності з іншими країнами антигітлерівської коаліції.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.