Москвичі завалили квітами стелу "Місто-герой Київ" біля Кремля. ФОТО

В Олександрівському саду Кремля до стели міста-героя Києва принесли велику кількість квітів.

Про це повідомляє УП.Життя.

Незадовго до цього у соцмережах з’явилося повідомлення, що єдина стела, присвячена містам-героям у центрі Москви, яка залишилась не прикрашеною квітами – київська.

 

За кілька годин після цього до стели москвичі почали приносити квіти.

 

"Справедливость )) я уходила а цветы все приносили", написала на своїй сторінці у Facebook автор фото Полька Высокоблагородие.

 

Як відомо, 5 квітня російський журналіст Євґєній Фєльдман повідомив, що напередодні Дня Перемоги присвячену Києву стелу на алеї міст-героїв в Олександрівському саду не прикрасили квітами. В коментарях люди обіцяли виправити це упущення московської влади.

Міста-герої - вища відзнака для радянських міст, які героїчно оборонялися під час Великої вітчизняної війни. Почесне звання було встановлено в часи раннього Брежнєва, в 1965 році. Загалом нагороджено 12 міст (на території України - Київ, Одеса, Севастополь та Керч) і "фортеця-герой" у Бресті.

Стели з назвами міст-героїв в Олександрівському саду є складовою частиною меморіального комплексу "Могила невідомого солдата".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.