Спецпроект

Помер власник колекції картин, награбованих нацистами

На 82-му році життя помер німецький колекціонер Корнеліус Ґурліт - син арт-ділера Гітлера і власник величезної добірки творів мистецтва, викрадених нацистами.

Про це повідомляє ВВС.

Раніше у його мюнхенському помешканні знайшли понад 1400 робіт, серед яких - картини Пікассо і Матісса.

Багато зі знайдених картин вважалися загубленими або знищеними - аж поки у 2012 році податкові інспектори не виявили його безцінну колекцію.

Корнеліус Ґурліт був сином арт-дилера Адольфа Гітлера. Гільдебранд Ґурліт мав справу з творами, які нацисти відбирали в євреїв або які вважалися надто "дегенеративними", щоб виставлятися в німецьких музеях.

Торік Ґурліт заявив, що ніколи добровільно не віддасть картини, однак пізніше погодився співпрацювати з німецькою владою, яка вивчала походження картин.

Сцена на пляжі німецького імпресіоніста Макса Лібермана - одне з важливих відкриттів колекції

Колекціонер не вів екстравагантного способу життя і продавав картини лише тоді, коли йому були потрібні гроші.

Про колекцію стало відомо після того, як під час планової перевірки пасажирів потяга зі Швейцарії у пана Ґурліта, який був серед них, знайшли пачки з грошима. Після цього поліція почала розслідувати, чи не уникав він сплати податків.

У лютому 2012 року інспектори виявили в його квартирі в Мюнхені понад 1400 робіт. Ще 60 було в його будинку в Австрії. Серед них - твори П'єра-Огюста Ренуара, Марка Шагалла, Еміля Нольде і Макса Лібермана.

Вартість колекції становить близько 1,35 млрд доларів США.

За німецьким законом Корнеліус Ґурліт не був зобов'язаний віддавати картини їхнім справжнім власникам, оскільки збіг термін давності - 30 років. Навіть якби було доведено, що роботи вкрадені нацистами, він усе одно залишився б їхнім власником.

Доля скарбів Ґурліта наразі залишається незрозумілою,

Інші матеріали за темою "Живопис"

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.