У Києві обговорять українську ціну перемоги у Другій світовій війні

Інститут історії України НАНУ й Український інститут національної пам'яті запрошують на публічну дискусію "Ціна Перемоги: вклад українців у розгром нацизму".

"Сталін у своєму відомому тості [у травні 1945 року - ІП] назвав переможцем у війні російський народ. Потім Путін підтримав його, заявивши: перемога була можлива без українців, - йдеться в анонсі заходу. - Отож, провідні науковці намагатимуться розібратися, яким був вклад українців у перемогу над нацизмом і чи можлива вона була без нашої участі".

Час і місце: 5 травня, понеділок. 12:15 - 14:15, прес-центр Українського національного інформаційного агентства Укрінформ (Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16).

Історики говоритимуть про матеріальні та духовні втрати України у роки німецької окупації, про боротьбу українців з нацизмом у лавах Червоної армії, армій союзників Антигітлерівської коаліції та Української повстанської армії.  

Учасники:

Лисенко Олександр, доктор історичних наук, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії НАН України;

Шаповал Юрій, доктор історичних наук, завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, керівник Центру історичної політології;

В’ятрович Володимир, кандидат історичних наук, директор Українського інституту національної пам’яті, старший науковий співробітник Національного університету "Києво-Могилянська академія";

Патриляк Іван, доктор історичних наук, доцент кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху;

Пилявець Ростислав, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник УІНП;

Антонюк Ярослав, кандидат історичних наук, науковий співробітник УІНП.

Круглий стіл організований Українським інститутом національної пам’яті та Інститутом історії НАН України.

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».