В Канаді знімають фільм про концтабори для українців Першої світової

Кінематографісти Саскачевану (провінція в Канаді) працюють над художнім фільмом "Ворожі чужинці", який розповідає про інтернування канадських українців у таборах під час Першої світової війни.

Про це повідомляє Global News.

Під час Першої світової війни українці - разом із іншими східноєвропейцями - були інтерновані в таборах по всій Канаді.

Багато українців, які мешкають у Канаді вже в кількох поколіннях, не знали про табори для інтернованих. За словами Леся Лазарука із Саскатуна, родини канадських українців фокусуються на позитивних моментах їхньої історії, не згадуючи про "темні сторони".

Тепер кінематографісти із Саскачевана збираються пролити світло на тему таборів.

"Це вигаданий сюжет на тему інтернування, - розповів продюсер Раян Бойко. - Між 1914 і 1920 роками більше 8 тисяч людей були неправомірно ув'язнені канадським урядом згідно з Актом про військові заходи".

За словами кіношників, історичні події з 24 таборів сплітаються у "пригодницьку історію зради, любові й надії".

"З історичної точки зору історія відповідає дійсності, - зазначив канадський продюсер Ентоні Товстеґо. - І це важливо, тому що середньостатистичний громадянин Канади не повірить, що в його країні відбувалися речі, показані у фільмі".

В центрі сюжету - історія двох братів, які залишають Україну в пошуках "обіцяного кращого життя" у Канаді, але потрапляють у вир військової політики.

Виробництво розпочнеться наступного року, обіцяють кінематографісти.

Дивіться також інші матеріали за темою "Кіно"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.