Спецпроект

До Дня Києва презентують книгу про старі вулиці столиці

З нагоди Дня Києва у столиці презентують книгу Ольги Друг "Вулицями Старого Києва".

Перед читачем – розповідь про центральні історичні райони Києва, особливості формування архітектурного середовища міста, про його вулиці, будинки, храми.

Особливість видання – широке використання матеріалів з колекції Музею історії міста Києва, а також архівів старовинних київських родин, нащадки яких і сьогодні живуть у місті.

Давні й сучасні світлини, акварелі, літографії, гравюри, живописні твори (загалом близько 1000 ілюстрацій) допомагають сформувати цілісний образ столиці України, прадавнього міста з  тисячолітньою історією.

Книга вийшла друком у видавництві "Світ" (Львів).

Час і місце: 30 травня 2014 року о 17:00. Київ, виставковий центр Музею історії міста Києва (вулиця Богдана Хмельницького, 7, метро "Театральна").

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.