Центр "Альфа" ФСБ Росії хочуть назвати іменем Андропова

Антитерористичний центр Федеральної служби безпеки (ФСБ) Росії, більш відомий як група "Альфа", хочуть назвати ім'ям генерального секретаря ЦК КПРС Юрія Андропова.

Відповідну пропозицію висунули депутати фракції КПРФ у Держдумі, повідомляють "Известия".

Таким чином вони хочуть відзначити сторіччя з дня народження радянського лідера і голови КГБ СРСР, яке виповнюється у червні 2014 року.

Депутати-комуністи звернулися до глави ФСБ Алєксандра Бортнікова з пропозицією назвати Управління "А" ім'ям Андропова.

Юрій Андропов

Самі комуністи на честь вікового ювілею радянського генсека мають намір випустити пам'ятну латунну медаль.

Заступник голови комітету Дурждеми з безпеки та протидії корупції Алєксандр Хінштейн ("Єдина Росія") вважає ініціативу комуністів правильною. У ФСБ утримуються від коментарів.

Група "А" 7-го управління КГБ СРСР була створена в 1974 році за розпорядженням голови КГБ Юрія Андропова після теракту на Олімпіаді в Мюнхені в 1972 році, коли палестинські терористи з організації "Чорний Жовтень" захопили в заручники ізраїльських спортсменів, 11 з яких були вбиті.

Після краху СРСР і скасування КГБ "група Альфа" увійшла до складу ФСБ.

Юрій Андропов очолював КГБ СРСР у 1967-1982 роках. Після смерті Леоніда Брежнєва в листопаді 1982 року був обраний генеральним секретарем ЦК КПРС.

У період його керівництва партією і радянською державою почалася боротьба з корупцією у вищих ешелонах комуністичної номенклатури, в економіці був оголошений курс на "прискорення", почалося розширення економічних прав трудових колективів. Одночасно загострилося протистояння із Заходом. Андропов помер у лютому 1984 року.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.