Центр "Альфа" ФСБ Росії хочуть назвати іменем Андропова

Антитерористичний центр Федеральної служби безпеки (ФСБ) Росії, більш відомий як група "Альфа", хочуть назвати ім'ям генерального секретаря ЦК КПРС Юрія Андропова.

Відповідну пропозицію висунули депутати фракції КПРФ у Держдумі, повідомляють "Известия".

Таким чином вони хочуть відзначити сторіччя з дня народження радянського лідера і голови КГБ СРСР, яке виповнюється у червні 2014 року.

Депутати-комуністи звернулися до глави ФСБ Алєксандра Бортнікова з пропозицією назвати Управління "А" ім'ям Андропова.

Юрій Андропов

Самі комуністи на честь вікового ювілею радянського генсека мають намір випустити пам'ятну латунну медаль.

Заступник голови комітету Дурждеми з безпеки та протидії корупції Алєксандр Хінштейн ("Єдина Росія") вважає ініціативу комуністів правильною. У ФСБ утримуються від коментарів.

Група "А" 7-го управління КГБ СРСР була створена в 1974 році за розпорядженням голови КГБ Юрія Андропова після теракту на Олімпіаді в Мюнхені в 1972 році, коли палестинські терористи з організації "Чорний Жовтень" захопили в заручники ізраїльських спортсменів, 11 з яких були вбиті.

Після краху СРСР і скасування КГБ "група Альфа" увійшла до складу ФСБ.

Юрій Андропов очолював КГБ СРСР у 1967-1982 роках. Після смерті Леоніда Брежнєва в листопаді 1982 року був обраний генеральним секретарем ЦК КПРС.

У період його керівництва партією і радянською державою почалася боротьба з корупцією у вищих ешелонах комуністичної номенклатури, в економіці був оголошений курс на "прискорення", почалося розширення економічних прав трудових колективів. Одночасно загострилося протистояння із Заходом. Андропов помер у лютому 1984 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.