Знесеного в Севастополі Сагайдачного встановлять у Харкові. ФОТО

Монумент політичному і військовому діячеві України XVII сторіччя, гетьману Війська Запорізького Петру Сагайдачному, який знесли за наказом окупаційної влади Севастополя, встановлять у Харкові.

Про це повідомляють "Крим.Реалії" з посиланням на севастопольські ЗМІ.

Сагайдачного встановлять у Харкові на прохання мера міста Геннадія Кернеса, який у своєму листі до "влади" Севастополя повідомив, що харків'яни знайдуть гідне місце в місті для монумента.

 

15 травня пам'ятник разом з невеликою стелою на честь десятиліття українського флоту з Криму відправили на материкову Україну.

У Харківській міськраді зараз вирішують технічні та юридичні моменти, після чого в місті встановлять кримські пам'ятники.

За словами відповідального секретаря місцевої топонімічної комісії Олексія Хорошковатого, харків'яни їх побачать на постаментах через два місяці.

Як відомо, 8-метрова бронзова скульптура гетьмана і флотоводця, відновлювача Православної церкви в Україні Петра Сагайдачного, створена Володимиром Луцаком у 2008 році, була знесена з постаменту в Севастополі

 

25 квітня 2014 року.

 

Напередодні знесення "в.о.губернатора Севастополя" обґрунтував рішення окупаційної влади так: "Севастополь - гордість російських моряків. Інших тут споконвіку не булo. Встановлення подібних пам'ятників було спробою перекрутити історію".

Дивіться також: "Гетьман Сагайдачний - руський батько козацької України"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.