Науковцям передали відкопаний архів ОУН. ФОТО

Історикам Центру досліджень визвольного руху передали відкопаний бідон з архівом підпілля ОУН, який пролежав у землі понад 60 років.

Йдеться про 250 документів, більшість із яких — підпільні видання, в тому числі російськомовні листівки до червоноармійців, шахтарів Донбасу, росіян, громадян СРСР, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Знайдений архів містить близько 250 документів 2-ої половини 1940-х років.

За словами керівника архіву ЦДВР Андрія Усача, особливий інтерес становлять списки пропагандивних видань українського підпілля із зазначенням, серед кого вони повинні були розповсюджуватись.

"Одні видання призначались для масового поширення, інші — серед окремих категорій населення, приміром, інтелігенції, - розповів Усач. - Деякі видання мають виховний характер, як то "Яким мусить бути український революціонер-націоналіст" або "Вказівки батькам у вихованні дітей".

"Воля народам! Воля людині!"

Також у новознайденому архіві виявлено конкретні вказівки стосовно проведення пропагандивної роботи, форми складання звітної документації, списки надісланих для розповсюдження пропагандивних видань із зазначенням їх кількості, фінансові документи, зразок листа до родин комсомольців із закликом не співпрацювати з радянським режимом тощо.

Серед масиву документів є повідомлення про смерть визначних діячів українського визвольного руху Дмитра Клячківського ("Клима Савура") та Якова Бусла ("Київського").

Архів знайшли наприкінці квітня на території приватного аграрного підприємства в селі Піщатинці Шумського району Тернопільської області. За словами істориків, він був поспіхом закопаний підпільниками під час відступу у 1951 році в бідоні, взятому у місцевих селян.

Фото: ЦДВР

Андрій Олійник, в родині якого зберігали відомості про цю подію, проводив пошуки архіву впродовж 10 років. Відтепер ці матеріали зберігатимуться у архіві Центру досліджень визвольного руху у Львові.

Андрій Уcач розповів, що більшість знайдених матеріалів перебувають у поганому стані, адже бідон був пошкоджений.

Зараз на документи чекає скурпульозна реставрація, після якої їх відсканують та викладуть для ознайомлення на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua, де вже у вільному доступі оприлюднено понад 14 000 копій документів.

Нагадаємо, що Електронний архів визвольного руху є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- "мельниківського" підпілля - так званої ОУН(м);

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "ОУН"

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.